Адвокатський запит

Нормативна база

1. Кримінальний кодекс України
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення
3. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
4. Закон України «Про доступ до публічної інформації»
5. Закон України "Про запобігання корупції"
6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України

Поняття адвокатського запиту

Адвокатський запит — письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.

Оформлення адвокатського запиту

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом:

• копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,
• ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
У разі відсутності копій вказаних документів у додатках до адвокатського запиту останній не може вважатися оформленим неналежним чином. Неналежне оформлення адвокатського запиту є підставою для відмови у наданні інформації та/або документів на такий запит.

Також, статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі – Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Таким чином, подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв’язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги. Вимоги до подання адвокатського запиту є однаковими для всіх адвокатів, незалежно від організаційних форм, в яких вони здійснюють адвокатську діяльність – індивідуально, або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання. 

Надання відповіді на адвокатський запит

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

Слід пам’ятати, що ця норма не передбачає отримання згоди адвоката на збільшення часових меж для надання відповіді.

Увага! Неповідомлення адвоката про продовження строку для підготовки відповіді вважається порушенням строку надання відповіді і тягне відповідальність за ст. 212-3 КУпАП.  

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Якщо дослідити випадки, коли отримувачі запитів мають право (або взагалі зобов’язані) відмовити у наданні інформації, то можна виділити наступні.

Такі випадки передбачені окремими спеціальними законами, наприклад, «Про державну таємницю», «Про банки і банківську діяльність», «Про захист персональних даних» тощо. Особливо, з прийняттям останнього закону, адвокати доволі часто у відповідь на поданий запит отримують відмову у наданні необхідної інформації через її конфіденційність та обмежений режим доступу до неї.

Інформація з обмеженим доступом – це конфіденційна, таємна та службова інформація (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію»). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»). Інформація про фізичну особу включає відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за допомогою яких така фізична особа може бути ідентифікована (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію»).

У своєму рішенні від 20.01.2012 р. у справі №1-9/2012 Конституційний Суд України роз’яснив, що до конфіденційної інформації про фізичну особу слід відносити інформацію про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові й немайнові відносини цієї особи з іншими особами (зокрема, з членами сім’ї), а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, – за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Службовою вважається інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень (доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напрямку діяльності установи, процесом прийняття рішень тощо), а також інформація, зібрана у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу, передбачену законом, таємницю (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Отже, на адвокатські запити, в яких містить вимога надати інформацію (документи) з обмеженим доступом, їх отримувачі зобов’язані надати відповідь у будь-якому випадку, в якій зазначити про відсутність правових підстав для надання інформації з посиланням на норму одного з вищеперелічених актів.

Не діє адвокатський запит і при його направленні до органів досудового розслідування з вимогою надати копії матеріалів кримінального провадження, адже надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому КПК України. Тобто, якщо адвокат захищає інтереси іншої, ніж обвинувачений, підозрюваний, особи, то копії матеріалів кримінального провадження йому не нададуть навіть на адвокатський запит.

На звернення до банків, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, НБУ із запитами щодо надання інформації також буде отримано відповідь із відмовою, адже інформація, якою володіють зазначені особи, є банківською таємницею і охороняється законом.

Проте ненадання відповіді, надання неповної інформації, є підставою подальшої реалізації процесуальних прав як учасника справи – витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, ст. 81 ГПК України та ст. 80 КАС України. У більшості випадків, якщо клопотання про витребування доказів обґрунтовано належним чином, до клопотання додано копію адвокатського запиту із доказами подання (направлення) та підтверджено відсутність відповіді у 5-денний строк з дня отримання, то суди такі клопотання задовольняють.

Переваги адвокатського запиту

• короткий строк розгляду запиту і надання інформації та/або копій документів. Законом встановлено, що відповідь на запит має бути надано протягом 5-ти днів з моменту його отримання.
• наявність відповідальності за ненадання, несвоєчасне надання або неповне надання відповіді на запит. Чинним законодавством України передбачена адміністративна відповідальність за ненадання, несвоєчасне надання або неповне надання відповіді на запит.

Відповідальність за ненадання інформації на адвокатський запит

Відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Вимога про надсилання договору про надання правової допомоги є незаконною, адже адвокатська угода з клієнтом може містити відомості, що становлять адвокатську таємницю. Також, відповідно до статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, інших осіб, надання відомостей, що є адвокатською таємницею.

В інших випадках порушення права на адвокатський запит адвокат може керуватися:

• статтею 397 Кримінального кодексу України, що встановлює відповідальність за вчинення перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці;
• статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність у вигляді штрафу за порушення права на інформацію (тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
• статтею 60 Закону України "Про запобігання корупції", якою встановлюються вимоги щодо прозорості та доступу до інформації.