Захист прав споживачів кредитних послуг

Матеріал з WikiLegalAid

== Опис Ситуації: ==

На сьогоднішній день серед населення України, а також серед юридичних осіб різних форм власності існує поширена практика отримання кредитів у банківських установах на споживчі цілі, з метою поповнення обігових коштів, для придбання майна тощо. Споживчі кредити набули значного поширення в Україні протягом останніх 13 років. Незважаючи на те, що процентні ставки є високими і позичальники суттєво переплачують, є багато бажаючих отримати кредит у банку. Після 2008 року набула поширення практика зміни банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом, внаслідок чого позичальники опиняються у невигідних умовах і несуть додаткові необґрунтовані витрати.

Для прикладу візьмемо ситуацію, де особа отримує кредитну картку з конкретним кредитним лімітом. Для отримання даного виду кредиту, особі достатньо лише взяти з собою паспорт громадянина України та ідентифікаційний код та прийти у відділення банку. Беручи це до уваги, майже кожен громадянин України володіє такою карткою (кредитом). Але, громадяни України, не володіючи юридичними знаннями, не підозрюють, що їхні права, як споживача кредитних послуг, порушуються вже при оформленні даного виду кредиту.

НОРМАТИВНА БАЗА

  • Конституція України.
  • Цивільний кодекс України.
  • ЗУ «Про захист прав споживачів».
  • ЗУ «Про банки та банківську діяльність».
  • ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
  • Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку"
  • Рішення Конституційного суду України.
  • Інструкції Національного банку України