Вчинення нотаріусами виконавчих написів
Нормативна база.
- Цивільний процесуальний кодекс України
- Закон України "Про нотаріат"
- Закон України "Про виконавче провадження"
- Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"
- Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»
- Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (далі - Порядок)
- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні"
Загальні положення
Виконавчий напис нотаріуса – це розпорядження нотаріуса щодо стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, здійснене на документах, що встановлюють заборгованість (ст. 87 ЗУ "Про нотаріат").
Вчинення виконавчого напису нотаріусом є способом захисту цивільних прав в позасудовому порядку.
Так, кредитор (стягувач) може задовольнити свої вимоги та стягнути з боржника заборгованість шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом на борговому документі та пред'явити його до виконання.
Умови вчинення виконавчих написів
Відповідно до положень статті 88 Закону України "Про нотаріат" та пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевіряє безспірність заборгованості перед кредитором, а перевіряє лише наявність пакету документів згідно переліку та факт надіслання вимоги боржнику, що підтверджують безспірність. За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.
== Порядок звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису ==
Звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (підпункт 1.4, пункту 1 глави 16 розділу II Порядку).
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для юридичної особи;
- строк, за який має провадитися стягнення;
- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.1, 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).
| Цікаво! Лист Міністерства юстиції України від 29 червня 2010 року № 31-32/132 (зразок виконавчого напису). |
Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (підпункт 1.3. пункту 1 глави 16 розділу II Порядку).
Порядок стягнення за виконавчим написом
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України "Про виконавче провадження".
Строк пред’явлення виконавчого напису до виконання
Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є фізична особа, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом року з моменту вчинення виконавчого напису.
Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого напису до виконання провадиться відповідно до вимог частини шостої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" і статті 371 Цивільного процесуального кодексу України.
