Час, відведений для відпочинку
Нормативна база
- Конституція України
- Кодекс законів про працю України [1];
- Закон України “Про відпустки” від 15.11.1996р.[2];
- Загальна декларація прав людини[3];
- Конвенція МОП “Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень” від 09.06.1956р. №47[4];
- Європейська соціальна хартія від 03.05.1996р.[5]
Поняття “час відпочинку”
Час відпочинку — це час, протягом якого працівники вільні від обов'язку працювати і вправі використовувати його на свій розсуд.
У ст. 45 Конституції України зазначено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Це право забезпечується наданням:
- днів щотижневого відпочинку
- оплачуваної щорічної відпустки
- встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв
- скороченої тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Перерва для відпочинку та харчування
- Максимальна тривалість - дві години
- Мінімальна тривалість законодавством не встановлена. Проте її вона має бути такою, аби перерва виконувала своє призначення: за час перерви працівники повинні встигнути відпочити і прийняти їжу
- Має надаватись через чотири години після початку роботи
- Не включається до робочого часу
- Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку
- Працівнику дозволено відлучатись з місця роботи на момент перерви
Якщо через умови виробництва перерву встановити не можна, тоді працівникові має бути надана можливість приймати їжу протягом робочого часу.
Вихідні дні
Якщо п'ятиденний робочий тиждень, то працівникам надаються два вихідних дня, а при шестиденному - тільки один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя, а другий вихідний день встановлюється графіком роботи підприємства, організації чи установи, погодженим з профспілковим органом, але це тільки у випадку, якщо цей другий вихідний день не встановлено законодавством.
Вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менш як сорок дві години.
Святкові і неробочі дні
Святкові дні:
- 1 січня - Новий рік
- 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове
- 8 березня - Міжнародний жіночий день
- 1 травня - День праці
- 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)
- 28 червня - День Конституції України
- 24 серпня - День незалежності України
- 14 жовтня - День захисника України.
Неробочі дні
Робота також не провадиться в дні релігійних свят:
- 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове
- один день (неділя) - Пасха (Великдень)
- один день (неділя) - Трійця.
Віруючим, які сповідують не православну, а інші релігії, надається можливість святкувати їх великі свята. Для цього:
- керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії:
- до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят;
- за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, які зареєстровані в Україні (тобто легалізовані в Україні шляхом реєстрації);
- зазначені дні відпочинку підлягають відпрацюванню.
| Важливо! У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73 КЗпП України) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. |
Щорічні відпустки та їх тривалість
Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями мають право на щорічні відпустки (основну або додаткову) при цьому зберігається їх заробітна плата та місце роботи. Щорічна основна відпустка надається тривалістю не менше як 24 календарних дня за відпрацьований рік. Особам віком до вісімнадцяти років така відпустка надається тривалістю 31 календарний день. Для окремих категорій осіб законодавством може бути передбачена інший термін відпустки.
