Відумерлість спадщини

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Закон України "Про місцеве самоврядування"
• Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5

Поняття відумерлої спадщини

Відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів (окрім, самого факту смерті спадкодавця, такими фактами можуть бути: відсутність спадкоємців за заповітом та законом, усунення спадкоємців від спадщини тощо) та виконання відповідним органом місцевого самоврядування необхідних процедурних (процесуальних) дій, спрямованих на набуття територіальною громадою прав та обов’язків померлої особи.

Підстави для визнання спадщини відумерлою

• відсутність спадкоємців за заповітом і за законом;
• усунення спадкоємців від права на спадкування;
• неприйняття спадкоємцями спадщини;
• відмова спадкоємців від прийняття спадщини

Суб'єкти зверенення до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою

• орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням;
• кредитор спадкодавця;
• власники або користувачі суміжних земельних ділянок, якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення

Порядок подання та розгляду заяви, наслідки переходу відумерлої спадщини у власність територіальної громади

Перехід відумерлої спадщини до територіальної громади здійснюється на підставі судового рішення, а до цього часу майно описується і охороняється відповідно до закону. Заходи щодо охорони майна вживаються нотаріусом за місцем відкриття спадщини, а у населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідним органом місцевого самоврядування (селищні, сільські ради).

Заява про визнання спадщини відумерлою розглядається в порядку окремого провадження, відповідно до вимог статей 294, 334-338 ЦПК України.
У заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається лише після спливу одного року з дня смерті спадкодавця або з дня оголошення судом його померлим відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 ЦК України. Настання смерті спадкодавця має бути підтверджене свідоцтвом про смерть (актовим записом РАЦС) або судовим рішенням.
Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов’язковою участю заявника та з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов’язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Перехід відумерлого майна у комунальну власність надає право територіальній громаді на повне розпорядження ним. Відповідно до закону таке майно може залежно від його призначення бути передане в користування іншим особам, в оренду, відчужене (продане) тощо. Водночас набуття права власності зобов'язує терито-ріальну громаду нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Згідно із ч. 4 ст. 1277 ЦК України відповідний орган місцевого самоврядування зобов'язаний задовольнити вимоги кредиторів, що заявлені в установленому законом порядку. Зокрема, цей орган територіальної громади має відшкодувати майнову шкоду (збитки), завдані спадкодавцю за його життя, а також відшкодувати мо¬ральну шкоду, відшкодування якої переходить як обов'язок перед потерпілим лише за умови, якщо шкода (моральна) була при-суджена спадкодавцю до його смерті.

Власник відумерлої спадщини тим часом, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню), якщо вона була стягнена судом за його життя і не відшкодовувалася. Відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої спадкодавцю, може бути лише у межах вартості спадкового майна, яке за судовим рішенням як відумерле майно перейшло у комунальну власність. Розмір відшкодування може бути зменшеним за позовом органу місцевого самоврядування, якщо її вартість виявиться непомірно великою, порівняно із загальною вартістю відумерлого майна.