Застосування запобіжного заходу у вигляді застави

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу»

Умови та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді застави

Застава - вид запобіжного заходу, не пов'язаний з обмеженням свободи особи.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді чи суду.

Відповідно до статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України):

• метою застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі застави, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків;
• підставою для застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі застави, є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та доведення слідчим, прокурором наявності ризику того, що особа може вчинити хоча б одну з наступних дій:

1. переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2. знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3. незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4. перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5. вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до статті 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і заставодавцем - іншою фізичною чи юридичною особою, яка вносить кошти від свого імені згідно з Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.

Розміри застави

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо не помірним для нього.

Розмір застави встановлюється слідчим суддею, судом, у розмірах, передбачених частиною п'ятою статті 182 КПК України:

• щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, — від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
• щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
• щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 КПК України.

Практика ЄСПЛ щодо визначення розміру застави

Справа "Істоміна проти України" Порушення п. 3 ст. 5 Конвенції • Обґрунтованість тримання під вартою під час досудового розслідування • Ненаведення національними судами відповідного та достатнього обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави для заявниці • Відсутність оцінки відповідних факторів і ненадання задовільного пояснення надзвичайно великого розміру застав

Справа "Гафа прти Мальти" Порушення п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини.

Форма

Застава може бути застосована як окремий запобіжний захід, так і як частина взяття під варту.

У випадку, якщо слідчий суддя, суд встановлять заставу як окремий запобіжний захід, підозрюваний, обвинувачуваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд роз'яснюють підозрюваному, обвинуваченому його обов'язки, передбачені частиною сьомою статтею 42 КПК та покладені на нього відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

Також при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слідчий суддя, суд встановлюють розмір застави, сплата якої тягне за собою негайне звільнення взятого під варту. Обов'язок здійснення роз'яснень підозрюваному, обвинуваченому та заставодавцю щодо умов застосування застави як запобіжного заходу покладено на уповноважену службову особу місця ув'язнення. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (частина четверта стаття 202 КПК України).

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

• щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
• щодо злочину, який спричинив загибель людини;
• щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
• щодо злочину, передбаченого статтями 255-255 - 3 Кримінального кодексу України;
• щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального кодексу України.

Наслідки порушення

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Копія постанови слідчого судді, ухвали суду про звернення застави в дохід держави протягом п'яти днів із дня набрання нею законної сили надсилається слідчим суддею, судом, який її постановив, до органу казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу. Питання про звернення застави в дохід держави може бути вирішене й вироком суду (п.14 ч.1 ст.368 КПК України).

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу

Застава, яка не була звернена в дохід держави

За відсутності підстав для звернення застави в дохід держави суд при ухваленні вироку повинен прийняти рішення про повернення застави особі, яка її внесла (підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю). Якщо заставу було внесено підозрюваним, обвинуваченим, вона може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, передусім на відшкодування завданої злочином шкоди. Таке звернення застави, внесеної заставодавцем, можливе тільки за його згодою.

Коли під час кримінального провадження застава як запобіжний захід скасовується, в тому числі у випадках закриття кримінального провадження з усіх передбачених законом підстав, або коли вона змінюється на інший запобіжний захід (за відсутності підстав для звернення її в дохід держави), слідчий суддя, суд повинен цією ж або окремою ухвалою прийняти рішення про повернення застави особі, яка її внесла.

Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунку – готівкою через банки або підприємства поштового зв’язку.

      Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи :

-          заяву особи чи заставодавця, в якій обов’язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка – відомості про банк чи підприємство поштового зв’язку;

-          засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави;

-          копія платіжного або ншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

        Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п’яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства.

Якщо з якихось причин питання про повернення застави під час кримінального провадження залишилось не вирішеним, особа, яка її внесла, має право звернутися до суду з клопотанням про його вирішення на стадії виконання судових рішень (ст.537 КПК України).