Невідкладне надання медичної допомоги затриманому

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України"
• Закону України «Про екстрену медичну допомогу»
• Наказ Міністерства Юстиції України "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України"
• Закону України "Про попереднє ув’язнення"
• Наказ Міністерства Юстиції України, Міністерство Охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту»
• 3 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»

Поняття

Медична допомога, чи лікарська допомога — комплекс діагностичних і лікувальних заходів, спрямованих на встановлення діагнозу, усунення чи зменшення симптомів і проявів захворювання чи патологічного стану, з приводу якого звернувся пацієнт, на нормалізацію його життєдіяльності, покращення чи відновлення здоров'я.

Екстрена медична допомога - медична допомога, яка полягає у здійсненні працівниками системи екстреної медичної допомоги невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я

Затримання — це тимчасовий запобіжний захід, який обирається органом досудового слідства чи органом дізнання в разі нагальної потреби запобігти злочину чи припинити його і який полягає в тому, що особа, яка затримується, позбавляється волі на певний термін.

Медичне обслуговування — діяльність закладів озорони здоров'я та фізичних осіб-підприємців, які зарестровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежуюється медичною допомогою.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

1. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 Кримінального процесуального Кодексу.

2. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Особливості

1. Важливо відрізняти тимчасове затримання особи (не повинно перевищувати 72 годин) та обрання щодо особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про що приймає рішення суд (строк утримання під вартою визначається судом; строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів та може бути продовжений). За загальним правилом у разі тимчасового затримання особи, вона утримується в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) органів внутрішніх справ, а в разі обрання щодо особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, особа утримується у слідчому ізоляторі (СІЗО).

2. Особи, які тримаються в ІТТ, мають право на медичне та санітарно- протиепідемічне забезпечення, у тому числі платні медичні послуги за власний рахунок, згідно із законодавством України.

3. Затриманим та особам, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, перед доставлянням в ІТТ проводиться первинний медичний огляд у закладах охорони здоров'я системи Міністерства охорони здоров'я України з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

4. Особи, які поміщуються до ІТТ, обстежуються фельдшером ізолятора, у разі відсутності такої посади опитуються особою, відповідальною за перебування затриманих, черговим по установі про стан здоров'я. Якщо така особа скаржиться на поганий стан здоров'я або в неї виявлені ознаки захворювання, черговий по ІТТ зобов'язаний негайно викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

5. У СІЗО ув’язнені і засуджені звертаються по медичну допомогу до медичного працівника під час щоденного обходу ним камер, а в разі гострого захворювання - до посадових осіб СІЗО. Посадова особа СІЗО, до якої звернувся хворий, зобов’язана вжити заходів до організації надання йому медичної допомоги.

6. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця [п. 2.5]. - Невідкладна медична допомога особам, узятим під варту, надається лікарем СІЗО, а у разі неможливості надання такої допомоги у повному обсязі - бригадою швидкої медичної допомоги. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасний виклик бригади швидкої медичної допомоги [п. 2.9]. - !!! У разі прийняття бригадою швидкої медичної допомоги рішення про необхідність госпіталізації особи, узятої під варту, перевезення її до закладів охорони здоров’я з орієнтовного переліку, де така допомога може бути надана, здійснюється цією бригадою. Керівництво СІЗО забезпечує охорону особи, узятої під варту.