Виконання рішень в кримінальному процесі

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Кримінальний процесуальний кодекс України

Загальні положення, що виконання рішень в кримінальному процесі

У Конституції України зазначено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов’язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Також, у Конституції вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Умовно стадію виконання судових рішень можна поділити на три етапи:

• набрання рішенням законної сили;
• звернення судового рішення до виконання вироку;
• вирішення питань, які виникають після.

Набрання рішенням законної сили

Першим етапом у процесі виконання рішення суду є етап набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.ст. 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді (якщо інше прямо не передбачено в Кримінальному процесуальному кодексі України) набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано:

- на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру – протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;

- на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п’яти днів з дня її оголошення;

- на інші ухвали суду першої інстанції – протягом семи днів з дня її оголошення;

- на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Проте, згідно (ч. 1 ст. 377 Кримінального процесуального кодексу Українидо набрання вироком суду законної сили він в усіх випадках виконується негайно в частині звільнення підсудного з-під варти у разі:

• виправдання;
• звільнення від відбування покарання;
• засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;
• ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання тощо.
  

Момент набрання судовим рішенням законної сили залежить від того, чи реалізують учасники кримінального провадження права на подання апеляційної або касаційної скарг. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, слідчого судді не набрала законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, набирають законної сили з моменту їх проголошення. Ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення (ст. 532 Кримінального процесуального кодексу України).

Звернення судового рішення до виконання та відстрочка виконання вироку

Після набрання судовим рішенням законної сили, таке рішення звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. (ст. 535 Кримінального процесуального кодексу України).

Також, відповідно до ст. 536Кримінального процесуального кодексу України в законодавстві є передбачений перелік випадків, коли можливо відстрочити виконання вироку, а саме у разі:

1. тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;
2. вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за кримінальний проступок або злочин, що не є особливо тяжким;
3. якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.

Проте, в законодавстві встановлені винятки, коли така відстрочка застосовуватися не може, зокрема відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання

Питання, які можуть вирішуватися, при зверненні вироку до виконання

Так, на наступному етапі процесу виконання рішення відповідно до ст.537 Кримінального процесуального кодексу України можуть вирішуватися наступні питання, які можуть суттєво вплинути на строк відбуття покарання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;

6) про звільнення від покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;

9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;

10) про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;

11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;

12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді;

13) про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;

13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань;

13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);

13-3) про зміну обов’язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;

14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Порядок призначення захисника за рахунок держави засудженим особам, під час звернення вироку до виконання

Особи засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, можуть звернутися до адміністрації колонії з заявою до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідної області де відбуває покарання засуджений, з проханням призначити захисника для вирішення питання під час під час виконання вироку.

У такій заяві засудженому необхідно вказати:

• свої дані - прізвище, ім'я, по-батькові;
• повну назву та адресу місця відбування покарання;
• статтю за яку його покарано;
• початок та кінець строку відбування покарання;
• вид правової послуги чи юридичне питання, яке необхідно вирішити;
• дата та підпис.

Варто зазначити, що дана заява обов'язково має бути направлена через адміністрацію колонії, в якій відбуває покарання засуджений. Після перенаправлення звернення адміністрацією колонії з супровідним листом, така заява буде розглянута Регіональним центром з надання безоплатної правової допомоги та засудженому буде призначено адвоката.

Вирішення питань, які виникають після виконання вироку

Після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі особа може звернутися з клопотанням до суду, який ухвалив вирок, про зняття з неї судимості (ст.538 КПК України).