Медіація

Нормативна база

• Рекомендація Rec (2002) 10 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо медіації в цивільних справах
• Директива 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про деякі аспекти медіації у цивільних та господарських правовідносинах"
• Рекомендація N R (99) 19 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам Ради, які зацікавлені в організації медіації у кримінальних справах
• Закон України "Про медіацію"
• Закон України "Про безоплатну правову допомогу"
• Наказ Міністерства соціальної політики України від 17.08.2016 № 892 "Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги посередництва (медіації)", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.09.2016 за № 1243/29373
• Наказ Міністерства соціальної політики України від 23.06.2020 № 429 "Про затвердження Класифікатора соціальних послуг", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.06.2020 за № 643/34926

Загальні положення

Медіація (від лат. Mediation - посередництво) - це приватне та конфіденційне використання посередників для виходу з конфліктної ситуації. Вона дає можливість уникнути втрати часу в судових розглядах та додаткових і непередбачуваних матеріальних витрат. Це нова форма залагодження правових спорів, яка прийшла до нас із західних країн. Спочатку в Україні деякі громадькі організації почали її впроваджувати у кримінальних справах. Сьогодні медіація має великий потенціал для розвитку в інших спорах з органами влади, комерційних спорах, сімейних, трудових тощо.

Медіація – це:

• позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про медіацію" (далі - Закон);
• структурований процес, незалежно від його назви або посилання на нього, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора (Директива 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про деякі аспекти медіації у цивільних та господарських правовідносинах");
• процес врегулювання спорів, у межах якого сторони з допомогою одного чи кількох медіаторів проводять переговори щодо спірних питань з метою досягти домовленості (пункт І Рекомендації Rec (2002) 10 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо медіації в цивільних справах);
• метод розв’язання конфліктів/спорів, за допомогою якого дві або більше сторін конфлікту/спору намагаються в межах структурованого процесу за участю посередника/медіатора досягти згоди для його розв’язання (пункт 4 Державного стандарту соціальної послуги посередництва (медіації), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2016 № 892);
• метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту;
• інструмент, призначення якого усунути негативні наслідки конфлікту чи покласти край непорозумінням, що виникли між сторонами;
• позасудова процедура врегулювання конфлікту (спору) шляхом переговорів його сторін за допомогою одного або кількох нейтральних посередників (медіаторів) (Національна асоціація медіаторів України).

Медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.

Медіатор та його роль в медації

Медіатор:

• спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію (пункт 2 частини першої статті 1 Закону);
• будь-яка третя особа, до якої звернулися з проханням провести медіацію ефективно, неупереджено та компетентно, незалежно від віросповідання або професії цієї третьої особи у відповідній державі-члені, та способу, у який ця третя особа була призначена або отримала запит провести медіацію (Директива 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про деякі аспекти медіації у цивільних та господарських правовідносинах").

Медіатором може бути фізична особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном.

Медіатор та інструменти роботи медіатора

Сторони медіації самостійно обирають медіатора (медіаторів) та/або суб’єкта, що забезпечує проведення медіації (частина перша статті 8 Закону).

Під час проведення медації медіатор:

1. залучає іншу сторону конфлікту (спору) в медіацію;
2. здійснює підготовці заходи для проведення медіації;
3. управляє процесом переговорів;
4. забезпечує рівність сторін у переговорах;
5. зберігає конфіденційність;
6. організовує конструктивну комунікацію;
7. створює умови та простір для пошуку рішення сторонами;
8. перевіряє, щоб домовленості сторін відповідали їх інтересам, були реалістичними та виконуваними;
9. надає консультації та рекомендації щодо фіксування результатів медіації.

Сторони медіації

Сторони медіації - фізичні, юридичні особи або групи осіб, які звернулися до медіатора (медіаторів) чи суб’єкта, що забезпечує проведення медіації, з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору) між ними шляхом проведення медіації та уклали договір про проведення медіації (пункт 7 частини першої статті 1 Закону).

Права сторін:

Обов'язки сторін:

за взаємною згодою обрати медіатора (медіаторів) та/або суб’єкта, що забезпечує проведення медіації; визначити умови договору про проведення медіації; за взаємною згодою залучати до медіації інших учасників; відмовитися від послуг медіатора (медіаторів) та обрати іншого медіатора (медіаторів); у будь-який момент відмовитися від участі у медіації; у разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації звернутися до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу в установленому законом порядку; залучати експерта, перекладача та інших осіб, визначених за домовленістю сторін медіації; інші права, визначені за їх взаємною згодою.

дотримуватися вимог цього Закону, договору про проведення медіації та правил проведення медіації; виконувати угоду за результатами медіації в порядку і строки, встановлені такою угодою; виконувати інші обов’язки, визначені законом.

Переваги медіації

Сімейна медіація

▷ Питання, які обговорюються в медіації, визначаються сторонами;
▷ Предметом переговорів можуть бути питання, які виходять за межі позовних вимог;
▷ Варіанти рішень щодо конфлікту (спору) приймають сторони;
▷ Зобов'язання, порядок виконання домовленостей та наслідки їх невиконання визначаються сторонами спільно в угоді за результатами медації;
▷ Домовленості у медіації мають юридичну силу, їх невиконання може бути оскаржено у суді;
▷ Забезпечується врахування інтересів дитини, у тому числі у контакті та у конфлікті з законом;
▷ Для збереження конфіденційності законом не допускається допит медіатора як свідка;
▷ Досягнення домовленостей у медіації дає право на повернення 60% судового збору;
▷ Медіація є швидшою за судовий процес;
▷ Емоційне напруження та репутаційні ризики знижуються.

Етапи медіації

Етапи медіації

Етап І. Підготовка до медіації
На даному етапі медіатор:

• вивчає історію проблеми, основну інформацію про сторони конфлікту, їхні вимоги;
• переглядає  відповідну літературу, нормативні документи, за потреби консультується з іншими фахівцями;
• налагоджує контакт зі сторонами та проводить індивідуальні зустрічі з кожною із них;
• організовує місце для проведення медіації.

Етап ІІ. Початок
Включає в себе:

• підписання договору з медіатором;
• вступне слово медіатора;
• збір даних та оголошення порядку і правил;
• з’ясування позицій сторін;
• визначення тем для обговорення.

Етап ІІІ. Переговори
На даному етапі відбувається виявлення інтересів кожного учасника конфлікту та з’ясування потреб, що приховані за виявленими інтересами.

Етап IV. Пошук можливостей та ідей для рішення

На даному етапі з'ясовуються позиції та інтереси кожної зі сторін, досить часто спростовуються хибні уявлення, думки, погляди, що дає змогу кожній зі сторін стати на місце іншої та зрозуміти вимоги опонента.

Етап V. Укладання та підписання угоди

• медіатор перевіряє напрацьовані варіанти рішень на реалістичність та можливість виконування;
• уточнюються деталі, узгоджуються пункти угоди, формується остаточне рішення, яке задовольняє всіх учасників;
• учасники ознайомлюються з текстом угоди, яка за загальним правилом, укладається у 2-х примірниках, та підписують її.

Угода повинна містити чіткий план виходу з конфліктної ситуації з вказаними часовими рамками та розподілом відповідальності між учасниками конфлікту.

Медіаційна угода (угода про примирення) - письмова угода учасників правовідносин про спосіб врегулювання всіх або певних конфліктів (спорів), які виникли або можуть виникнути між ними, шляхом проведення медіації. Медіаційна угода може укладатися у формі медіаційного застереження в договорі або у формі окремої угоди.

Увага! Проведення медіації не впливає на перебіг позовної давності.

Медіація за участі дитини

Медіація за участі дитини проводиться:

1. за згодою батьків (законних представників) або осіб, які їх замінюють;
2. батьки або особи, які їх замінюють, мають право брати участь в медіації разом з дитиною та надають згоду на укладення дитиною угоди за результатами медіації;
3. з урахуванням особливостей віку, рівня розвитку особистості дитини, за домовленістю сторін медіації, можуть бути залучені адвокат, психолог, педагог та інші особи;
4. із збереженням конфіденційної інформації, яка підлягає розголошенню лише за згоди дитини, якщо інше не встановлено законом;
5. може проводитись за участі декількох медіаторів, у тому числі різної статі з метою забезпечення гендерного балансу.

Під час медіації за участі дитини медіато:

→ інформує про медіацію та організовує процедуру у спосіб, що відповідає віку та рівню розвитку особистості дитини;

→ роз’яснює батькам або особам, які їх замінюють, іншим особам їх роль та важливість участі в процедурі;

→ отримує інформацію про соціально-психологічну характеристику дитини від відповідних фахівців (за потреби);

→ створює безпечний та комфортний для дитини простір;

→ досліджує інтереси та потреби дитини враховуючи інформацію, отриману в медіації від сторін, залучених фахівців та безпосередньо дитини;

→ перевіряє, щоб домовленості сторін відповідали інтересам та потребам дитини, були реалістичними та виконуваними, не принижували честь та гідність дитини;

→ визначає осіб, які можуть приймати рішення, що стосуються дитини (родичі, посадові особи органів опіки та піклування тощо), та бути залученими до прийняття рішень (педагоги, представники громади у сфері освіти, культури, спорту тощо);

→ надає консультації та рекомендації щодо фіксування результатів медіації;

→ інформує сторін про важливість, за допомогою фахівця у сфері права, перевірити домовленості на дотримання законних прав та інтересів дитини.

Медіація не застосовується

Медіацію недоцільно застосовувати у таких випадках:

• відмова або нездатність прийняти принципи медіації, відсутність добровільності;
• вчинення стосовно сторони домашнього насильства;
• зловживання алкоголем чи наркотиками;
• застосування тиску, погроз;
• наявність психічних розладів;
• розумова відсталість.

Куди звернутися

Доступ до медіації особа може отримати:

• звернувшись до бюро правової допомоги чи місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою місця проживання чи перебування;
• звернувшись до Української академії медіації;
• обрати самостійно медіатора, скориставшись Реєстром медіаторів - членів Національної асоціації медіаторів України.

Корисні посилання

• Сайт Міжнародного інституту медіації
• Національна асоціація медіаторів України
• Українська академія медіації
• Медіація: Що? Як? Навіщо? (інформаційний буклет)
• Врегулювання сімейних та спадкових спорів за допомогою медіації (інформаційний буклет)
• Асоціація сімейних медіаторів України
• Ліга Медіаторів України
• Український центр медіації