Користувач:Yaroslava.machai

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО

'Зміст'

1.  Нормативна база.

2.  Донорство крові та компонентів крові, особи,які можуть бути донорами крові.  

3.  Об’єкт кримінального правопорушення.

4.  Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.

5.  Суб’єкт кримінального правопорушення.

6.  Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.

7.  Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.

1.      Нормативна база

2.      Конституція України ;

1. Кримінальний кодекс України ;
2. Основи законодавства про охорону здоров'я ;
3. Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;

2. Донорство крові та компонентів крові,

особи, які можуть бути донорами'

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до  п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.

Відповідно до ст.46 основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Так, ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

3.Об’єкт кримінального правопорушення Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

4.Об’єктивна сторона кримінального правопорушення'

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.

Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.

Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

5.Суб’єкт кримінального правопорушення'

Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

6.Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення'

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

'7.Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство'

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена ст.144 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст.144 КК України насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.3 ст.144 КК України дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).