Заміна сторони у виконавчому провадженні

Нормативна база:

• Конституція України
• Цивільний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Господарський процесуальний кодекс України
• Закон України «Про виконавче провадження»
• Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
• Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції
• Кодекс адміністративного судочинства в Україні

Правове регулювання виконання судових рішень на території України

Відповідно до ст. 129¹ Конституції України «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України , є «обов’язковість рішень суду». Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов’язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави.
На підставі ч. 2,3 ст. 14 КАС України - «Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом».
Ч.1 ст.14 ЦПК України закріпила – «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами. На підставі ст.3 Закону «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини». Виконавче провадження – то є квінтесенція процесу поновлення порушених прав, повернення грошових коштів, звернення стягнення на майно, торжество правосуддя, реалізація конституційного принципу обов’язковості виконання рішення суду.

Сторони виконавчого провадження та порядок заміни сторони у виконавчому провадженні

За умови стрімкого розвитку підприємницької діяльності в Україні, коли відбуваються припинення юридичних осіб в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, актуальною стала проблема заміни сторони виконавчого провадження. Стаття 25 Господарсько-процесуального кодексу Україні допускає зміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні. З правилами цієї статті кореспондуються положенні ч.5 ст. 15 Закону "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.
До Закону України «Про виконавче провадження» необхідно внести доповнення – обов’язок державного виконавця перед винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження звернутися до Єдиного державного реєстру підприємств організацій та установ з метою встановлення сторін у виконавчому провадженні (факту реорганізації, ліквідації, злиття, зміну коду ЄДРПОУ). З метою скорочення термінів такого звернення до ЄДРПОУ необхідно надати доступ державному виконавцю до Державного реєстру з власного робочого місця (за допомогою ключа доступу). Це прискорить виконавчий процес, оскільки станом на сьогодні відповідь на письмовий запит державного виконавця щодо витягу з ЄДРПОУ доводиться чекати протягом кількох днів. Не менш гострою постала проблема заміни сторони виконавчого провадження, під час встановлення факту смерті стягувача, особливо за умов актуалізації звернень осіб похилого віку – пенсіонерів, зі статусом «дитини війни», на користь яких винесені відповідні судові рішення про стягнення доплат та відшкодувань.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон), сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 ст.124 Конституції України визначає: «Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.» Отже, заміна сторони виконавчого провадження у спосіб звернення до суду – конституційний по правовій суті. У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред’явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому провадженні, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону. Коли вибуття сторони виконавчого провадження відбулося внаслідок смерті особи, на підставі ст.11 Закону, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження та звертається до суду з заявою про заміну сторони. До такої заяви додаються копії свідоцтва про смерть особи, заяви спадкоємців, та інші документи, які є у виконавчому провадженні.

Судовий розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження

Згідно з ч.2 ст.378 Цивільно-процесуального кодексу України, суд у десятиденний строк розглядає питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Про прийняте рішення суд обов’язково повідомляє державного виконавця.
Суд, розглянувши заяву сторони або подання державного виконавця, на підставі ст. 209, 210, 293, 378 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», виносить ухвалу про заміну сторони, виконавчого провадження.
При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам ст. 4 Закону (вимоги до виконавчого документу), а саме – в ухвалі повинно бути зазначено:

1. найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника,
2. їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб),
3. ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків),
4. інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб),місцезнаходження майна боржника тощо;
   

Невиконання судом цих вимог унеможливлює примусове виконання у виконавчому провадженні.
Зважаючи на викладене – звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження – це не лише обов’язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа (рішення, наказу тощо).