Порядок та підстави відрахування із заробітної плати. На підставі яких документів може здійснюватися відрахування із заробітної плати

1)   Нормативна база

2)   Загальні положення

3)   Відрахування із заробітної плати працівників:

3.1 для погашення їхніх зобов'язань безпосередньо перед державою (бюджетом)

3.2 для погашення їхніх зобов'язань перед іншими підприємствами, установами, організаціями і громадянами (третіми особами)

3.3  для погашення їхніх зобов'язань перед підприємством, установою, організацією, де вони працюють

4)   Документами, на підставі яких здійснюється відрахування

5)   Розмір відрахування із заробітної плати працівника

6)   Відрахування не допускаються

7)   Захист своїх трудових прав

Нормативна база

Кодекс законів про працю України

Закон України "Про оплату праці"

Цивільний процесуальний кодекс

Конституція України

Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану!

26 березня 2022 року набрав чинності Закон № 2129-IX від 15 березня 2022 року “Про внесення зміни до розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з яким припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржників.

Звертаю Вашу увагу, що відносно аліментів цей закон не діє. Також не діє щодо виконання рішень боржниками за якими є громадяни Російської Федерації.

Закон діє на весь період воєнного стану на території України до його припинення або скасування.

Загальні положення

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відрахування (утримання, стягнення) — це та частина нарахованої працівникові відповідно до штатного розпису та встановлених норм заробітної плати, яка йому не видається, а утримується роботодавцем, який потім розпоряджається цими грошовими коштами відповідно до законодавства (зазвичай, перераховує їх відповідним особам, з метою отримання якими цих сум і здійснюється відрахування, або ж використовує їх для покриття заборгованості працівника перед власним підприємством).

Як зазначено у ст. 127 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оплату праці», відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Існує три види відрахувань:

-      для погашення зобов'язань працівників безпосередньо перед державою/бюджетом (податки);

-      для погашення зобов'язань працівників перед іншими підприємствами, установами, організаціями і громадянами (третіми особами);

-      для погашення зобов'язань працівників перед підприємством, установою, організацією, де вони працюють.

Відрахування із заробітної плати працівників для погашення їхніх зобов'язань безпосередньо перед державою (бюджетом) це - стягнення податків, відрахування з осіб, які відбувають виправні роботи, стягнення штрафів, накладених в адміністративному порядку.

Відрахування із заробітної плати працівників для погашення їхніх зобов'язань перед іншими підприємствами, установами, організаціями і громадянами (третіми особами) це – стягнення яке проводиться на підставі виконавчих документів, перелічених у ст.348 Цивільного процесуального кодексу України і ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" (рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах щодо майнових стягнень; постанови компетентних державних органів про застосування штрафів за адміністративні правопорушення; мирові угоди, затверджені судом; рішення третейських судів; виконавчі надписи державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів).

Відрахування із заробітної плати працівників для погашення їхніх зобов'язань перед підприємством, установою, організацією, де вони працюють -  провадяться відповідно до ст.127 КЗпП України за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1.      для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2.      при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 Кодексу законів про працю, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3.     при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації

Отже конкретними документами, на підставі яких здійснюється відрахування із заробітної плати, можуть бути:

-      наказ (розпорядження) роботодавця (у разі покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює);

-      будь-які виконавчі документи - наприклад, виконавчі листи, що видаються судами, ухвали та постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, виконавчі написи нотаріусів;

-      письмове доручення працівника роботодавцю на перерахування частини свого заробітку на користь суб'єкта підприємницької діяльності, що продав працівникові товар у кредит.

Розмір відрахування із заробітної плати працівника:

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.

Ці обмеження, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Відрахування не допускаються.

Стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1)    вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2)    компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

3)    польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

4)    матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

5)    допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;

6)    одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;

7)    допомогу при усиновленні дитини;

8)    допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

9)    допомогу на дітей одиноким матерям;

10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

11) допомогу на лікування;

12) допомогу на поховання;

13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення також не здійснюється із таких сум:

1.                неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2.                грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3.                вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

4.                одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5.                грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

За захистом своїх трудових прав можна звертатися до:

·      роботодавця з письмовою вимогою про відновлення порушених прав;

·      профспілки (якщо така є на підприємстві);

·      комісії по трудових спорах (обов’язкового первинного органу по розгляду трудових спорів працівником і роботодавцем, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях) із відповідною заявою, якщо працівник особисто не зміг врегулювати спір з власником або уповноваженим ним органом;

·      органів національної поліції (у разі грубого порушення законодавства про працю);

·      ГУ Державної служби України з питань праці, яка в тому числі здійснює нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення;

·      суду (статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб);

·      Уповноваженого ВРУ з прав людини (кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).