Оформлення права на спадщину

Нормативна база

• Цивільний кодекс України (ЦКУ)
• Закон України «Про нотаріат»
• Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
• Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5
• Постанова пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"

Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану! Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Тимчасово не здійснюється видача свідоцтв про право на спадщину! Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Наразі наявна можливість здійснювати дії, які не потребують використання єдиних та державних реєстрів, які не функціонують (відкриття спадкової справи, прийняття заяв тощо). На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.

Види спадкування

• за законом;
• за заповітом.

Заповіт про спадщину – це письмовий документ на спадщину, який містить розпорядження людини на випадок смерті щодо належного їй майна, майнових прав. Заповіт обов’язково підлягає посвідченню нотаріусом і один екземпляр залишається в нотаріальній справі.

За відсутності заповіту або якщо заповіт стосується лише частини спадщини, а не всього майна, відбувається спадкування за законом в порядку черговості.

Що входить у спадщину

У спадщину входять майно і майнові права, що належали померлій людині, за винятком:

• Прав, пов’язаних з членством в юридичних особах (якщо інше не прописано в статуті);
• Права на відшкодування шкоди, яку було завдано спадкодавцеві до смерті;
• Права на аліменти, пенсії, допомогу, інші виплати. Тільки якщо суми зазначених виплат були перераховані на рахунок померлого до його смерті, спадкоємці мають право на їх отримання;
• Особистих немайнових прав (наприклад, авторське право);
• Інших прав та обов’язків, які були нерозривно пов’язані з померлим і не можуть бути передані іншим особам. Переліку таких прав і обов’язків в законодавстві немає.
  

Важливим є те, що крім майна і прав, спадкоємці, які приймають спадщину, приймають також і борги померлого спадкодавця. Відмовитися від боргів і прийняти тільки права не можна.

Куди подається заява про прийняття спадщини

Незалежно від того, чи ви є спадкоємцем за законом або за заповітом, для прийняття спадщини у встановлений законодавством термін потрібно подати заяву нотаріусу, в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування. Оформити спадщину можна як у державного, так і приватного нотаріуса, за місцем відкриття спадщини.
Право на спадщину відкривається за останнім місцем проживання померлого (населений пункт) або ж якщо воно невідоме – за місцезнаходженням нерухомого майна (його основної частини). Тобто, для того, щоб вступити у спадщину, ви можете звернутися до будь-якого нотаріуса в тому населеному пункті, де був зареєстрований (прописаний) померлий або ж де знаходиться його майно.

Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦКУ).

Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (стаття 1297 ЦКУ).

Крім заяви особа повинна подати нотаріусу: документи, які підтверджують факт смерті особи після якої відкрилась спадщина, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину; докази родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем; документи, що підтверджують, що спадкове майно дійсно належало спадкодавцю; документи, що підтверджують плату за видачу свідоцтва про право на спадщину.

Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення (стаття 1298 ЦКУ).

Якщо пропущено строк для прийняття спадщини

У разі пропуску строку для прийняття спадщини можна вирішити цю проблему двома шляхами.

1. якщо є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, і вони не заперечують проти вашого вступу в спадщину, то за наявності їх письмової згоди ви подаєте нотаріусу заяву.
2. якщо інші спадкоємці заперечують або їх немає, то нотаріус відмовить в оформленні спадщини. У такому випадку строк прийняття спадщини доведеться продовжувати в судовому порядку. При зверненні до суду з заявою необхідно пояснити, чому термін був пропущений. Суд продовжує строки, які були пропущені з поважних причин.

Які причини пропуску строку вважаються поважними

• тривала хвороба, що обмежує можливість пересування;
• довгострокове відрядження;
• знаходження в місцях позбавлення волі;
• незнання про те, що родич помер (наприклад, вам не повідомили про це інші родичі) і так далі.
  

Увага! Незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається! Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.

Державна реєстрація права на спадщину

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус як спеціальний суб’єкт в день видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно проводить державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав та вносить відомості про перехід права власності на ім’я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину

За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (стаття 1300 ЦКУ).

Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦКУ).