Кримінальна відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу та відмова від давання показань

Нормативна база

• Конституція України
  
• Кримінальний кодекс України

Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу

Відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України настає за:

1. завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого;
2. завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України;
3. подання завідомо недостовірних або підроблених доказів;
4. завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна;
5. завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

Вказані дії можуть вчинятися лише під час проведення досудового розслідування, виконавчого провадження, в суді, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України.

Показання - це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені.

Неправдивим є висновок експерта, в якому неправильно викладені або .перекручені факти чи зроблена завідомо неправильна їх оцінка.

Неправильний переклад полягає у перекрученні змісту усного чи письмового мовлення при перекладі з однієї мови на іншу документів, показань, промов, реплік учасників процесу. Неправильний переклад матиме місце і при замовчуванні перекладачем при здійсненні перекладу важливих фактичних обставин справи.

Кваліфікований склад злочину

Кваліфікований склад даного злочину становлять: ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів.

Відмова свідка від давання показань

Відмова (ст. 385 КК України) передбачає відкритий прояв небажання свідка давати показання, а експерта чи перекладача - виконувати покладені на них обов'язки за відсутності поважних причин.

Форми відмови можуть бути різними - усна, письмова тощо.

Злісне ухилення свідка, експерта чи перекладача від з'явлення в суд, органи досудового слідства чи органи дізнання, яке не має на меті відмовитись від виконання юридичного обов'язку щодо давання показань чи виконання обов'язків експерта або перекладача, не утворює складу цього злочину і тягне адміністративну відповідальність за ст. ст. 185-3 і 185-4 КУпАП.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або а суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (стаття 63 Конституції України, стаття 18 КПК).