Втрата та позбавлення статусу біженця та додаткового захисту

Нормативна база

• Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"
• Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року № 649

Загальні положення

Втрата статусу біженця або додаткового захисту

Відповідно до статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон) особа втрачає статус біженця або додатковий захист у випадку, якщо вона:

1) добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

2) набула громадянства України / добровільно набула громадянства, яке мала раніше / набула громадянства іншої держави і користується її захистом;

3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

4) будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких її було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує;

5) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

6) не може відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставин, на підставі яких особу було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує.

Частинами другою та третьою статті 11 Закону передбачено, обмеження зазначені у пунктах 4 та 6 не поширюються на біженця чи особу, яка потребує додаткового захисту, якщо така особа може навести достатні обґрунтування, які випливають з попередніх переслідувань, для своєї відмови повернутися в країну свого попереднього постійного проживання або користуватися захистом країни своєї громадянської належності.

Позбавлення статусу біженця або додаткового захисту та скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

Статтею 11 Закону передбачено підстави, за яких або особу може бути позбавлено статусу біженця/додаткового захисту, або скасовано рішення, яким її було визнано біженцем/особою, яка потребує додаткового захисту.

Позбавлення статусу біженця або додаткового захисту	Скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
Особа займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України.	Особа повідомила недостовірні відомості, пред'явила фальшиві документи, що стали підставою для визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Процедура втрати або позбавлення статусу біженця та додаткового захисту, скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

Державна міграційна служба України (далі – ДМС) приймає рішення про втрату або позбавлення статусу біженця, або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за поданням територіального органу ДМС за місцем проживання особи, стосовно якої приймається рішення (пункт 7.1 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року № 649 (далі - Правила).

Територіальний орган ДМС здійснює подання про втрату чи позбавлення статусу біженця та додаткового захисту за наявності таких підстав:

а) безпосередньо територіальним органом ДМС отримано відомості щодо наявності підстав для втрати або позбавлення особи статусу біженця або додаткового захисту;

б) територіальним органом ДМС отримано клопотання органу Служби безпеки України, іншого органу державної влади щодо наявності підстав для втрати або позбавлення особи статусу біженця або додаткового захисту;

в) подано особисту заяву біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, про втрату статусу біженця або додаткового захисту (пункт 7.2 Правил).

У разі виявлення підстав для скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подання про скасування такого рішення до Державної міграційної служби України вноситься територіальним органом ДМС за власною ініціативою (пункт 7.3 Правил).

Після отримання відомостей, передбачених вище, посадовою особою територіального органу ДМС реєструються та перевіряються відповідні документи, та готується подання щодо втрати/позбавлення статусу біженця та додаткового захисту або скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням відповідної підстави для такого подання та обґрунтування позиції територіального органу.

Також, відповідно до пункту 7.4 Правил посадова особа зобов’язана письмово проінформувати особу, стосовно якої ініційовано процедуру втрати/позбавлення її статусу біженця або додаткового захисту або скасування рішення про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про наявність підстав для такої процедури (крім випадків, коли відповідна особа самостійно подала заяву про наявність підстав для втрати нею статусу біженця або додаткового захисту). Одночасно особі повідомляється, що під час процедури, вона має право брати участь у розгляді шляхом надання відповідних пояснень (усних чи письмових) та надання матеріалів, які можуть мати суттєве значення при прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду подання.

У поданні територіального органу ДМС обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником (або його законним представником). Подання повинно включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел. Подання затверджується керівником структурного підрозділу територіального органу ДМС, до повноважень якого належить реалізація законодавства у сфері біженців, осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (зазвичай – це Керівник управління/відділу у справах шукачів захисту та соціальної інтеграції) (пункт 7.4 Правил).

Після затвердження, належним чином оформлена особова справа біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, з долученим до неї поданням надсилаються до ДМС фельд'єгерським зв'язком (пункт 7.5 Правил). Державна міграційна служба України проводить всебічне вивчення та оцінку документів і матеріалів особової справи та подання та може запросити надання додаткової інформації територіальним органом ДМС, від якого надійшло подання, або звернутися із відповідними запитами до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, викладеної у поданні, та необхідності у встановленні справжності і дійсності документів (пункт 7.6 Правил).

Строк прийняття рішення ДМС – 1 місяць з дня отримання подання та особової справи, але він може продовжений не більше як до 3 місяців (пункт 7.8 Правил).

За результатами розгляду, Державна міграційна служба України може прийняти одне з наступних рішень (пункт 7.7 Правил):

• про втрату статусу біженця або додаткового захисту;
• про позбавлення статусу біженця або додаткового захисту;
• про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
• про відсутність підстав для втрати чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту або про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Протягом 3 робочих днів з дня прийняття рішення, воно разом із особовою справою направляється до територіального органу ДМС за місцем проживання біженця/особи, яка потребує додаткового захисту (пункт 7.9 Правил).

Якщо було прийнято рішення про втрату/позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасовано рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, після отримання такого рішення територіальний орган ДМС (частина вісімнадцята статті 11 Закону, пункт 7.10 Правил):

а) протягом семи робочих днів надсилає або видає особі письмове повідомлення про прийняте рішення, з викладенням причин такого рішення і роз'ясненням порядку його оскарження;

б) вилучає посвідчення біженця або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, та їх проїзні документи для виїзду за кордон або визнає недійсними ці документи, що оформлюється наказом керівника територіального органу ДМС.

Оскарження рішення про втрату або позбавлення статусу біженця та додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

У особи, стосовно якої прийнято рішення про втрату або позбавлення  статусу біженця та додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є право оскаржити дане рішення у порядку адміністративного судочинства.

Процедура втрати або позбавлення статусу біженця

Строк оскарження – 5 робочих днів з дня вручення особі повідомлення про прийняте рішення (частина вісімнадцята статті 11 Закону).

У випадку використання права на оскарження, територіальний орган ДМС залишає на зберіганні національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), при цьому оформлюючи відповідну розписку, та видає такій особі під підпис довідку про звернення за захистом в Україні. Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням її дії на весь час розгляду скарги (частина чотирнадцята статті 11 Закону).

Підставами для видачі та продовження строку дії зазначеної довідки є копія позовної заяви (апеляційної чи касаційної скарги) з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копії ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. Подані документи також долучаються до особової справи (пункт 7.11 Правил).

Особа, яка не реалізувала право на оскарження вказаного рішення, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні. При цьому територіальний орган ДМС повертає особі національний паспорт та інші документи, що перебувають на зберіганні (частина вісімнадцята статті 11 Закону).

Підготовлено експертами ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ" за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні