Розмитнення товарів за ціною договору

Нормативна база

1. Митний Кодекс України.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 446 “Про затвердження Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості”.
3. Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору”.

Порядок визначення методів митної вартості товарів

Порядок визначення методів митної вартості товарів регулюється главою 9 Митного кодексу України.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами:

1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2. за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4. на основі віднімання вартості;
5. на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6. резервного.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозять на територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Застосування методу за ціною договору

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо (ч.1 ст.58 Митного Кодексу України):

1. Немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

• встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
• обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
• не впливають значною мірою на вартість товару;

1. Щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
2. Жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
3. Покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Випадки не застосування методу

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 Митного Кодексу України).

Ціна, платежі та розрахунки митної вартості товарів

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована у разі потреби відповідно до вимог Митного кодексу.

Такою ціною вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або пов’язаних з продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Платежі необов’язково мають бути здійснені у вигляді переказу грошей. Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч.7 ст.58 Митного Кодексу України).

Розрахунки здійснюються лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 Митного Кодексу України).

Документи, які підтверджують митну вартість товару

У випадках, передбачених Митним кодексом України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу фіскальної служби документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1. декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3. рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4. якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5. за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7. копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Важливо! Якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу фіскальної служби зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Витрати митної вартості товару

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися (ч.10 ст.58 Митного Кодексу України):

• витрати, понесені покупцем (комісійні та брокерська винагорода; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням);
• належним чином розподілена вартість сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, інструментів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами;
• роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів (Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів затверджено постановою № 446);
• відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, їх використання або розпорядження, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
• витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення;
• витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до місця ввезення;
• витрати на страхування товарів.

Важливо! Включати до ціни інші витрати не допускається.

При продажу товарів між пов’язаними особами основний метод може використовуватись, якщо декларант доведе, що така вартість є близькою до вартості операції при продажу непов’язаним покупцям ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів або митної вартості ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів (визначених відповідно до статті 62 або 63 Митного кодексу).

Коригування заявленої митної вартості товарів

Відповідно до п.1.1 Наказу Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 року № 598 Рішення про коригування митної вартості товарів – це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, тобто – відмова у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, можлива виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

• неправильно проведено розрахунок митної вартості (наприклад, арифметичні помилки, помилки при переведенні курсу);
• неподання основних або додаткових документів чи відсутність у цих документах всіх відомостей щодо складових митної вартості або ціни;
• невідповідність обраного методу умовам, визначеним Митним кодексом (наприклад, наявність однієї з чотирьох умов неможливості застосування основного методу);
• надходження інформації від митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
  

Орган доходів і зборів розглядає документи і протягом п’яти робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову декларанту.

Важливо! Якщо за результатами такого розгляду орган доходів і зборів скасовує прийняте рішення — гарантія вивільняється, якщо ні — гарантія погашається.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1. обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2. наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3. вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4. обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5. інформацію про:

• право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів;
• право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду.

Оскарження рішень про коригування митної вартості товарів

Оскарження рішень про коригування здійснюється у порядку, визначеному главою 4 Митного кодексу.

• Скарга підприємства має містити всі необхідні реквізити цього підприємства та бути підписана керівником зазначеного підприємства або особою, яка виконує його обов’язки.
• Скарга має містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою.
• Скарга на рішення, дії або бездіяльність посадової особи чи іншого працівника органу доходів і зборів (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації.
• Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митного поста подається до митниці, структурним підрозділом якої є цей митний пост.
• Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митниці, спеціалізованого митного органу, митної організації подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
  

Важливо! Якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів чи їх посадових осіб пов’язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.