Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту

Нормативна база

• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Кримінальний кодекс України
• Закон України “Про Національну поліцію”
• Наказ Міністерства внутрішніх справ № 654 від 13.07.2016 "Про затвердження Інструкції про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту"
• Наказ Міністерства внутрішніх справ № 696 від 09.08.2012 "Про затвердження Положення про порядок застосування електронних засобів контролю"

Умови застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114¹, 258-258⁵, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Взяття на облік та контроль за поведінкою особи, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю (надалі — ЕЗК).

Застосування ЕЗК полягає в закріпленні на тілі підозрюваного (обвинуваченого) електронного пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження.

Метою застосування ЕЗК є забезпечення виконання зобов’язань, що покладаються на підозрюваного (обвинуваченого) ухвалою слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі, або у вигляді домашнього арешту.

Не допускається застосування ЕЗК, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров’я особи, яка їх використовує. Забороняється застосовувати ЕКЗ, які не пройшли сертифікацію відповідно до чинного законодавства.

Працівники органу внутрішніх справ при отриманні ухвали слідчого судді, суду про обрання підозрюваному (обвинуваченому) запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та поставленні на облік такої особи з метою здійснення контролю за її поведінкою застосовують ЕЗК, якщо такий обов’язок було покладено на підозрюваного (обвинуваченого) відповідною ухвалою, а також повідомляють про це слідчого або суд, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

На виконання ухвали слідчого судді, суду працівник органу внутрішніх справ:

• негайно знайомить підозрюваного (обвинуваченого) з ухвалою слідчого судді, суду та вручає йому копію ухвали про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Роз’яснює підозрюваному (обвинуваченому) сутність запобіжного заходу, обмеження, які визначені в ухвалі. Складає протокол оголошення підозрюваному (обвинуваченому) ухвали слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу та вручення її копії;
• роз’яснює підозрюваному (обвинуваченому) вимоги, які пов’язані із застосуванням ЕЗК, що визначені в ухвалі слідчого судді, суду. Роз’яснює йому також, що його відмова від носіння ЕЗК, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в роботу ЕЗК з метою ухилення від контролю є невиконанням обов’язків, покладених на нього судом при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, і тягне за собою наслідки, передбачені статтею 179 Кримінального процесуального кодексу України. Складає протокол про роз’яснення підозрюваному (обвинуваченому) обов’язків, передбачених статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України;
• за участю представника уповноваженого підрозділу, якому працівник органу внутрішніх справ вручає копію ухвали слідчого судді, суду, роз’яснює підозрюваному (обвинуваченому) правила користування ЕЗК, техніку безпеки поводження з ним. Складає протокол про роз’яснення підозрюваному (обвинуваченому) правил користування ЕЗК;
• може бути присутнім під час закріплення на тілі підозрюваного (обвинуваченого) електронного браслета або персонального трекера та приведення їх у дію;
• про закріплення на тілі підозрюваного (обвинуваченого) електронного браслета або персонального трекера негайно повідомляє слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд;
• співпрацює з уповноваженим підрозділом з приводу виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов’язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді, суду;
• має право з’являтися в житло підозрюваного (обвинуваченого), який перебуває під домашнім арештом, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, у тому числі використання ЕЗК;
• про поведінку підозрюваного (обвинуваченого), а також порушення цією особою зобов’язань, зазначених в ухвалі, негайно інформує слідчого, прокурора та суд.

Тривалість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 Кримінального процесуального кодексу України. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.