Природно-сільськогосподарське районування (зонування) земель

Нормативна база

Земельний Кодекс України від Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 681 Про затвердження порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель (зі змінами та доповненнями.
Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року

Поняття природно-сільськогосподарсього районування (зонування) земель

Відповідно до ст. 179 Земельного Кодексу України, природно-сільськогосподарське районування земель - це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель. Використання та охорона сільськогосподарських угідь здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського районування.
Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування механізм здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель визначений відповідно до Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель Районування земель здійснюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливостей сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господарської діяльності та вимог екологічної безпеки шляхом обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та узагальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, проведення інших робіт.
Мета природно-сільськогосподарського районування земель визначена Законом України «Про землеустрій» і полягає в обліку і відображенні положення земель з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур у єдиній системі класифікації. Таке районування при здійснені землеустрою є основою для проведення оцінки земель, розробки схем і проектів використання та охорони земель.
Що включає в себе природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель можно переглянути у таблиці:

Текст заголовка
поділ земель за цільовим призначенням з урахуванням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських культур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки
установлення вимог щодо раціонального використання земель відповідно до району (зони)
визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу
установлення у межах окремих зон необхідних видів екологічних обмежень щодо використання земель або ґрунтів з урахуванням їх геоморфологічних, природнокліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей відповідно до екологічного району (зони)

Критерії районування земель

Відповідно до п. 6 Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель, районування земель здійснюється за такими критеріями:

Критерії	Характеристики, що враховуються при районуванні
Природно-сільськогосподарські	кліматичні, геоморфологічні, гідрологічні умови, властивості ґрунтів, площа деградованих і малопродуктивних земель тощо
Еколого-економічні	рівень перетворення природного середовища, його стійкість до антропогенного навантаження та ступінь ураженості території негативними геологічними процесами
Протиерозійні	інтенсивність ерозійних процесів, їх причини, ступінь та динаміка еродованості ґрунтів, однотипність протиерозійних заходів
Інші критерії	кількісний вміст токсичних забруднюючих речовин (пестициди, важкі метали, радіонукліди тощо), мікроелементів та ступінь придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур