Представництво у виконавчому провадженні

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України «Про виконавче провадження»
• Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
• Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»
• Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5

Поняття представництва

Представництво - це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 Цивільного кодексу України).

Представництво сторін у виконавчому провадженні визначено статтею 16 Закону України «Про виконавче провадження» і означає правовідношення, в якому одна сторона (представник) має право, вчинити певні дії від імені другої сторони, яку вона представляє.

Підтвердження повноваження предстаника

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідченні довіреністю фізичної чи юридичної особи.

При реалізації стороною виконавчого провадження  права на оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби через представника, повноваження представника має бути обумовлено в довіреності виданою фізичною чи юридичною особою.

Правовідношення,  до якого одна особа (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов'язки.

Правове регулювання виконання судових рішень на території України

Відповідно до ст. 1291 Конституції України «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України».

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Сторони виконавчого провадження:

Відповідно до статті 15 Закону України «Про  виконавче провадження»  сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.  

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок  щодо виконання рішення.

При цьому, особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли особа боржник  згідно з рішенням суду зобов'язана  вчинити певні дії особисто.

Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється  відповідно до статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону.

Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа.

Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Договір засвідчується підписами сторін.

Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено перелік осіб, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні:

1. особи, які не мають повної цивільної дієздатності;
2. судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавці та помічники приватних виконавців, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;
3. інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво. 

Підстави припинення представництва за довіреністю:

Особа, яка видала довіреність, може у будь який час скасувати довіреність.

Про скасування довіреності довіритель повинен негайно сповістити представника, а також орган державної виконавчої служби, для представництва в якому видана довіреність.