Визнання права власності на земельну частку (пай)

Нормативна база

• Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III
• Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV
• Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 р. № 899-IV
• Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 р. № 666/94
• Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 08.08.1995 р. № 720/95
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 4 лютого 2004 р. N 122
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" від 12 жовтня 1995 р. N 801

Загальні відомості

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств (далі – КСП), сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Крім того, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), є свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Хто має право на земельну частку ( пай)

1. Колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю;
2. Громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом ( див. консультацію "Оформлення спадщини на земельний пай");
3. Громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
4. Громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Порядок розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)

Розподіл земельних ділянок проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

За результатами розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства складається протокол, який підписується усіма власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Про виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) сільська, селищна, міська рада та районна державна адміністрація в межах своїх повноважень зобов'язані:

• забезпечити розміщення в загальнодоступних місцях населених пунктів, у яких проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) з питання розподілу земельних ділянок за два тижні до їх проведення. В оголошенні має міститися інформація про дату, місце і час проведення зборів власників земельних часток (паїв) та їх місце роботи, прізвище, номер службового телефону посадової особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);
• оприлюднити список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок.

Порядок оформлення права власності на земельну ділянку, отриману власником земельної частки (паю)

Для того, щоб оформити право власності на земельну ділянку, особі необхідно здійснити наступні дії:

• звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
  

До заяви необхідно додати: копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай);

• після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи розпорядження районної державної адміністрації, власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
  

За результатами розробки даної технічної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру.

• отримавши Витяг з Державного земельного кадастру, власнику земельної ділянки необхідно звернутися до державного реєстратора або до нотаріуса, та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.
  

За результатами реєстрації особа отримує Свідоцтво на право власності на нерухоме майно.

Куди звертатися

Позовна заява про визнання права власності на земельну ділянку (пай) подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням позивача або перебуванням відповідача .

Зверніть увагу, що в таких справах важливо перевірити строк позовної давності. Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного земельного права становить три роки.

За положеннями ст. 392 Цивільного Кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Вартість

За подання позовної заяви у справах про визнання права власності на земельну ділянку (пай) позивач сплачує судовий збір у розмірі ставок судового збору для позовних заяв майнового характеру (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).

Строки розгляду питання

Цивільна справа розглядається судом протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження справі.

Зразок позовної заяви

                           До Березанського районного суду      
                           Миколаївської області
                           57401, смт. Березанка, вул. Центральна, 58 

             Позивач:      Чередниченко Ольга Михайлівна, 
                           57421,  Миколаївська область, 
                           Березанський район,  с. Комісарівка, 
                           вул. Садова, 4, тел. 0970918959

         Відповідач:       Дмитрівська сільська рада  
                           Березанського району 
                           Миколаївської області, 
                           57420, Миколаївська область,
                           Березанський   район, с. Дмитрівка,
                           вул. Миру, 12
                           тел. (05153) 9-84-42

                                 П О З О В Н А   З А Я В А
                      про визнання права  власності на земельну частку (пай)

В червні 1959 року мене, Чередниченко Ольгу Михайлівну, за моєю заявою, було прийнято в члени Колективного сільськогосподарського підприємства «Червоний партизан» с. Комісарівка, Березанського району Миколаївської області. Я працювала в колгоспі та була його членом тривалий час: з червня 1959 року по 1966 рік, з серпня 1997 року по лютий 1999року, про що свідчить архівна довідка від 03.03.2017 № Ч-37 та записи в моїй трудовій книжці.

27.09.1995 року Дмитрівською сільською радою Березанського району Миколаївської області було передано Колективному сільськогосподарському підприємству «Червоний партизан» у колективну власність земельну ділянку площею 3072.6 га для сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, Серія МК № 3 від 27.09.1995 року, з метою подальшого її паювання, тобто визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 31.10.2016 р. № Ч-356/0-345/19-16, розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Червоний партизан» , становить 6,75 умовних кадастрових гектарів, а її вартість - 18811,83 грн.

До державного акта на право колективної власності на землю, Серія МК № 3 від 27.09.1995 року, був доданий список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства (Додаток № 1), які на момент видачі цього державного акту були членами Колективного сільськогосподарського підприємства «Червоний партизан» для одержання земельного паю.

Але мене при розпаюванні земель КСП «Червоний партизан» не було внесено до вказаного списку та в подальшому не видано сертифікат про право на земельну частку (пай) і виділено її в натурі. Вважаю, що мої законні права були порушені КСП «Червоний партизан» з наступних підстав:

Як передбачено п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року за № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до «Практики розгляду судами земельних спорів» Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 01.09.2003р.: «До вручення зазначеного акта власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.»

Я, як член господарства, мала право на земельну частку (пай), адже заяви про вихід із членів колективного господарства не подавала і рахувалась членом КСП, відповідно до Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992р. № 2114-12 та статутних документів господарства. Однак КСП «Червоний партизан» не внесло мене до списку пайовиків, чим порушило моє гарантоване право. Ніхто не може позбавити цього права інакше як за рішенням суду.

Також, відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»: «Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель..." має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.»

Крім цього, п. 7 Указу Президента України "Про порядок паювання земель..." № 720/95, передбачено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання в користування земельних ділянок громадянам, зайнятим переважно в соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
Маючи чіткий запис в трудовій книжці, що я була прийнята в члени КСП 28.08.1997 року, я, як новоприйнятий член такого підприємства, мала право на земельну ділянку з резервного земельного фонду в розмірі, встановленому відповідними рішеннями місцевої ради. Але мені на той час ніхто не повідомив, що я пропущена в списках пайовиків та мені потрібно виділити земельну ділянку з резервного фонду.

Про своє порушене право я дізналась в 2011році, але на той час КСП «Червоний партизан» було ліквідовано. Я неодноразово зверталась до Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області по питанню надання мені земельної ділянки (паю), але мене переконували, що я таке право вже втратила. Тільки в 2016 році, випадково з Інтернету, я дізналась, що аналогічні справи розглядаються районними судами та задовольняються позовні вимоги про поновлення строку позовної давності та визнання права власності на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 214 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 261, ст. 267 ЦК України, Указом Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» , п.9 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» -

                                П Р О Ш У:

1. Поновити пропущений строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного земельного права.
2. Визнати за мною, Чередниченко Ольгою Михайлівною, 11.07.1938 р.н., право власності на земельну частку (пай) в розмірі 6,75 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), яка розташована на землях запасу Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Додаток:

1. Копія паспорту та коду позивача ( для суду);
2. Копія Державного акта на право колективної власності на землю, Серія МК № 3 від 27.09.1995 року;
3. Звернення до відділу Держгеокадастру у Березанському районі від 23.02.2017р.
4. Лист відділу Держгеокадастру у Березанському районі від 10.03.2017 № 31-14.08-0.5-389/2-17;
5. Копія Списку членів КСП «Червоний партизан» та списку пенсіонерів КСП «Червоний партизан»;
6. Довідка відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 31.10.2016 р. № Ч-356/0-345/19-16;
7. Довідка Дмитрівської сільської ради від 25.03.2016 р. № 272;
8. Копія трудової книжки Чередниченко О.М. ;
9. Архівна довідка від 03.03.2017 № Ч-37;
10. Довідка Дмирівської сільської ради № 315 від 30.03.2011р. ;
11. Довідка Дмирівської сільської ради № 316 від 30.03.2011р. ;
12. Відповідь Дмирівської сільської ради № 36/2.12 від 12.02.2016р. ;
13. Копія пояснювальної записки від 22.04.2016р.
14. Копія посвідчення , серія АД № 449438.

«___»________2017р. _____________________