Отримання свідоцтва про народження дитини

Нормативно правова база

• Сімейний кодекс України
• Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану»
• Інструкція з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затверджена наказом Міністерства юстиції України 24 липня 2008 року № 1269/5
• Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2010 року № 52/5

Свідоцтво про народження та термін його отримання

Свідоцтво про народження є документом, що підтверджує факт реєстрації народження дитини.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові та проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів

Куди звертатися

Стаття 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» вказує на те, що реєстрацію необхідно проводити за місцем прописки батьків (або одного з батьків) або ж за місцем народження дитини в місцевих органах РАЦСу.
З 2016 року отримати свідоцтво про народження стало можливим в тому пологовому будинку, де з’явився малюк на світ. (При цьому, компетенція пологових будинків не розширилася, просто в їх приміщенні відтепер розташовується представник / співробітник РАЦСу (ДРАЦСу), який зможе внести відомості про дитину до реєстру). Поки таке нововведення є експериментальним, а тому батьки можуть вибирати, де отримувати свідоцтво: в РАЦСі або в пологовому будинку (але поки що не в кожному).

Хто отримує свідоцтво про народження дитини

Свідоцтво про народження дитини отримують його батьки.

• якщо батьки перебувають у зареєстрованому шлюбі і мають однакові прізвища, для реєстрації достатньо присутності одного з батьків;
• якщо у батьків різні прізвища , необхідно присутність обох;
• якщо мати не перебуває у зареєстрованому шлюбі, але бажає вказати відомості про батька дитини: паспорти батьків та спільна заява про визнання батьківства (заява складається при подачі документів). Присутність обох батьків як при поданні заяви, так і при отриманні свідоцтва про народження обов’язкова;
• якщо мати дитини не перебуває у зареєстрованому шлюбі і немає заяви особи, яка визнає своє батьківство: паспорт матері та заява про запис відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу (заява складається при подачі документів): прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові дитини записується за її вказівкою.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин  не  можуть   зареєструвати  народження  дитини,  державна  реєстрація  проводиться  за  заявою  родичів,   інших   осіб,   уповноваженого  представника  закладу охорони здоров’я,  в якому народилася дитина  чи в якому вона перебуває.

Перелік необхідних документів

За загальним правилом для отримання свідоцтва про народження необхідно написати відповідну заяву, а також додати такі документи:

• медичне свідоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров’я, де приймаються пологи (або медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я);
• паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
• свідоцтво про шлюб як документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини.

Термін виконання

Свідоцтво про народження надається в день звернення, при умові наявності всіх необхідних документів.

Відомості про батьків у свідоцтві про народження

1. Якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі між собою, то батько дитини буде вказаний на підставі свідоцтва про шлюб.

2. Колишній чоловік буде автоматично вказаний батьком дитини, якщо пройшло не більше трьохсот днів ( 10 місяців) з дня:

- розірвання шлюбу або визнання його недійсним;  
- смерті чоловіка.
 

Запис батьків у свідоцтві може бути оскаржена тільки в суді порядку на вимогу особи, записаного в якості батька або матері дитини, або особи , фактично є батьком чи матір’ю дитини , а також самої дитини після досягнення нею повноліття. Відомості про батька можуть бути внесені на підставі встановлення батьківства через ЗАГС , якщо батько й мати дитини не перебувають у шлюбі між собою.

3. Встановлення батьківства у випадку коли батьки не перебувають у шлюбі

   1) Батько й мати дитини, які не перебувають у шлюбі подають спільну заяву про встановлення батьківства. Це можна зробити одночасно з реєстрацією народження дитини в цьому ж органі РАЦС або ще під час вагітності матері.
   2) У тому випадку, якщо мама дитини померла, визнана недієздатною, позбавлена батьківських прав або визнана рішенням суду безвісно відсутньою, батько може сам подати заяву до органу РАЦС про встановлення батьківства. У цьому випадку йому, крім документа про відсутність матері дитини, знадобиться дозвіл органу опіки та піклування на встановлення батьківства, а за відсутності такого дозволу — рішення суду .
   3) Якщо немає спільної заяви батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, або заяви батька дитини, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. У цьому випадку відомості про батька вносяться на підставі рішення суду.

4. Реєстрація дитини без батька Якщо батьки не перебувають у шлюбі, у випадках відсутності заяви батька, спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері. Ім’я та по батькові батька записується за її вказівкою.

Порядок отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України

Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на на тимчасово окупованій території України (АР Крим, м. Севастополь та окремі райони Луганської та Донецької областей), батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини* необхідно:

1. Подати до будь-якого суду за межами тимчасово окупованої території України  незалежно від свого місця проживання:

- заяву про встановлення факту народження особи;

- належні докази (У разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту. Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, теж можуть братися до уваги судом.)

- квитанцію про сплату судового збору.

2. Така справа розглядається судом невідкладно з моменту надходження заяви. Та за результатами розгляду може прийняти одне з наступних рішень:
- У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення).

- Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів.

- Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів.

3.Якщо заяву було задоволено заявник для отримання свідоцтва про народження подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України.

Примітка* Родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни.