Поновлення строків позовної давності в цивільному судочинстві

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України

Поняття позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність надає потерпілій особі чітко визначений, але цілком достатній строк для захисту свого права. Цей строк покликаний сприяти усуненню невизначеності у відносинах учасників цивільно-правового обороту, оскільки за відсутності позовної давності потерпіла особа могла б скільки завгодно утримувати боржника під загрозою застосування заходів державно-примусового впливу, не вдаючись при цьому до реалізації свого інтересу. Встановлення строку позовної давності не тільки спонукає особу, права чи охоронювані інтереси якої порушено, до звернення до суду, а й служить інтересам іншої сторони, встановлюючи часові межі такого звернення, сприяє стабільності правопорядку в цілому.
Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Види позовної давності

Відповідно до Цивільного кодексу України виділяють два види строків позовної давності:

1. Загальна-три роки ст.257 ЦК України
2. Спеціальна-один рік ст. 258 ЦК України, яка в свою чергу може бути :

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

• про стягнення неустойки (штрафу, пені);
• про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

• про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності
• у зв'язку з недоліками проданого товару
• про розірвання договору дарування
• у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти
• про оскарження дій виконавця заповіту
• про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Початок перебігу позовної давності

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.
Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Зупинення перебігу позовної давності

Перебіг позовної давності зупиняється:

1. якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2. у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3. у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4. якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Поновлення строку позовної давності

Поновлення строку позовної давності полягає в тому, що суд, визнавши, що строк пропущено з поважної причини, поновлює перебіг строку позовної давності. Важливо знати, що позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі.

Підстави для поновлення строку позовної давності

Особа, яка пропустила строки позовної давності, повинна чітко викласти причини такого пропуску у своїй заяві та аргументувати їх. Такі причини є різними та можуть стосуватися особистого стану особи, наприклад :

1. тяжка хвороба
2. безпорадний стан
3. перебування позивача або відповідача у тривалому відрядженні
4. необізнаність особи щодо місця перебування боржника
5. протиправних дій інших осіб та ін.

Також вагомою підставою для поновлення строку позовної давності є те, що особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила, після спливу загального або спеціального строку позовної давності. Такі обставини мають бути викладені у заяві про поновлення строків позовної давності із посиланням на доказову базу.

Наслідки спливу позовної давності

Важливо звернути увагу на наслідки спливу позовної давності:

1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється

Позовна давність не поширюється:

• на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;
• на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;
• на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;
• на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);
• на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв";
• на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України"Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.