Нормативне врегулювання питань проведення щеплень в Україні

Нормативна база

• Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
• Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»
• Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року
• Європейська Соціальна Хартія від 03.05.1996 року
• Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року
• Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затверджене Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.09.2011 № 595
• Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 р., № 595.
  
• Наказ Міністерства охорони здоров’я України "Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні" від 11.08.2014 № 551

Що таке вакцинація та імунізація

Вакцинація і імунізація – це процеси, що забезпечують активну або пасивну біологічну стійкість організму до певних інфекційних захворювань. Вакцинація (щеплення, імунізація) - створення штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини, анатоксину чи імуноглобуліну.

Вакцина – це виготовлений із штучно ослаблених чи вбитих мікробів, збудників інфекційних хвороб препарат, що вводиться в організм людини і тварини для попередження хвороб і частково для їх лікування.

Вакцинація – це процес введення антигенного матеріалу, вакцини до організму людини чи тварини з метою викликати імунітет до хвороби, який припинить його зараження або ослабить його наслідки.

У процесі вакцинації до організму людини вводяться знешкоджені частини вірусу. Оскільки у вакцині вірус убитий (інактивований, або істотно ослаблений), то вакцинація не може викликати захворювання, але може стимулювати організм до вироблення антитіл. Тоді імунна система людини “знайомиться” із збудником інфекції та в подальшому розпізнає та вбиває віруси, не дозволяючи, при цьому, розвиватися хвороботворному процесу.

Після закінчення процесу “навчання” в крові з'являються антитіла і утворюються клітини пам'яті, які при повторному контакті з антигеном забезпечують швидку і могутню захисну відповідь. Тому, коли до організму потрапляє "дикий" штам вірусу, то не потрібний час для вироблення антитіл - вони вже є після вакцинації. Антитіла зв'язуються з вірусом і, таким чином, запобігають інфікуванню клітки і розмноженню вірусу. Завдяки цьому, захворювання попереджається ще до його початку. Базується цей процес на використанні природного механізму захисту організму - імунної системи, де основною функцією системи багатоклітинного складного організму людини є її захист як від зовнішніх (бактерії, віруси, інші паразити), такі внутрішніх (клітки-мутанти) порушників гомеостазу організму.

Обов’язкові профілактичні щеплення

Згідно статті 10 Основ законодавства України про охорону здоров'я, громадяни України зобов'язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.
Цей Календар включає обов’язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.
Інші обов’язкові щеплення встановлюються відповідно до Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров’я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.

Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення.
Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними,профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників.
Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб.
Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Правомірність відмови в прийнятті дітей до дошкільного навчального закладу та школи без щеплень

Згідно п. 6 “Положення про дошкільний навчальний заклад” № 305, прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров’я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження.

Варто зазначити, що питання про прийом дитини у дитсадок, школу, яка не має щеплення, вирішується лікарсько-консультативною комісією, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.11.2002 № 434 та затвердженого цим наказом примірного «Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу».

Також існує роз’яснення від 29.09.2014 р. двох міністерств: освіти та охорони здоров’я щодо зарахування дітей, у яких відсутні щеплення, до навчальних закладів «Щодо вирішення окремих питань про зарахування до дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів дітей, у яких відсутні обов’язкові профілактичні щеплення» відповідно до якого питання щодо відвідування навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується індивідуально лікарсько-консультативною комісією.

Враховуючи зазначене, керівник навчального закладу зобов’язаний прийняти дитину до закладу за наявності відповідних медичних довідок встановленого зразка, а для дітей у яких відсутні обов’язкові профілактичні щеплення (незалежно від причин), додатково подається висновок лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу, у якому зазначено, що дитина здорова і може відвідувати навчальний заклад.

Якщо керівник садочка чи школи відмовляється приймати на навчання дитину, що має дозвіл із поліклініки, він порушує ст.53 Конституції України, в якій зазначено, що кожен має право на освіту. Згідно з законодавством, нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права.

Порядок оскарження відмови в прийнятті дитини до дошкільного навчального закладу та школи без щеплень

У разі, якщо керівник навчального закладу усе ж таки відмовляє прийняти невакциновану дитину в дитячий садок чи школу, слід вимагати письмової відповіді на подану заяву про прийом дитини. Наявність письмової відмови буде підставою для подання скарг в управління освіти, місцеву державну адміністрацію, а також для захисту конституційного права своєї дитини в суді.

Зазвичай, відмову мотивують посиланням на ст. 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", у ч.2 якої зазначено: "Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його". Проте, це положення вочевидь суперечить праву на освіту, гарантованому ст. 53 Конституції України. Твердження, яке іноді можна побачити в літературі, нібито ці дві статті співвідносяться як спеціальне і загальне законодавство, цілком неприйнятне. Конституція - це не загальне законодавство, а основний закон, закон прямої дії, який повинен виконуватися беззастережно. Держава гарантує своїм громадянам доступність дошкільної освіти, так само як і інших освітніх рівнів, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 4 березня 2004 р. за № 5-рп. Отже, заборона ст. 15 цього закону не може поширюватися на навчальні заклади. На інші дитячі установи (які не мають статусу навчальних і не згадані в Законі України "Про освіту") він поширюється. Оскільки дитячий садок має офіційний статус дошкільного навчального закладу, відповідно, ст. 15 на нього не поширюється. Проте на практиці співробітники дитячих поліклінік відмовляються оформляти медичну довідку для дитячого садка, а завідувачі ДНЗ - приймати дітей без допуску керівника поліклініки (запису про те, що "дитина може відвідувати дитячий садок"). При цьому і одні й другі виходять за рамки своїх повноважень і порушують чинне законодавство. Прийом дитини до ДНЗ здійснюється на підставі п. 6 Положення про дошкільний навчальний заклад (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 305 від 12 березня 2003 р.). Цим пунктом передбачено, що персональна відповідальність за прийом дитини до ДДЗ покладається на його керівника. Також у положенні наведено перелік необхідних документів - це заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров'я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення та свідоцтво про народження дитини. Жодних інших документів, довідок і умов, зокрема й щодо щеплень, законодавство не вимагає.

У більшості випадків керівництво дитячого садка реагує на правильно викладену юридичну аргументацію і після вимоги надати письмову відповідь погоджується прийняти дитину. Зрозуміло, що і в поліклініці, і в дитячому садку батьки невакцинованої дитини повинні написати заяву з офіційною відмовою від щеплень, у якій зазначити, що вони беруть на себе відповідальність за здоров'я дитини.

У разі проведення медичних маніпуляцій із особою до 14 років, без згоди батьків потрібно звертатися в управління охорони здоров’я зі скаргою. Після залучення медичного працівника до дисциплінарної відповідальності можна звертатися до суду з позовом про стягнення моральної та матеріальної (за наявності) шкоди.

Позовну заяву до суду доцільно обгрунтовувати ст. 53 Конституції України, ст. 43 ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я" Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004, ЗУ "Про охорону дитинства", ЗУ "Про дошкільну освіту", Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 р., Загальною Декларацією прав людини (ООН) від 10.12.1948 р, Конвенцією про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (ООН) від 14.12.1960 р, Конвенцією про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину).