Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
==Нормативна база==
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v4-13740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 № 10-71/0/4-13 "Про деякі питання застосування норм Земельного кодексу України"]
== Основні поняття ==
'''''Іноземець''''' - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.<br>
'''''Особа без громадянства''''' - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.<br>
'''''Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі''''', надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.<br>
<u>До земель сільськогосподарського призначення належать:</u>
* сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
* несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
== Загальні положення==
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч.2 ст. 81 Земельного кодексу України] іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення  у разі:
# придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
# викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
# прийняття спадщини.


== Нормативно-правові акти, які врегульовують питання спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення ==
Відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України]  <u>землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства.</u> Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок. <br>
Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, то '''протягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 ч. 4 ст. 81, ст. 145 ЗК]).


Питання придбання у порядку спадкування іноземними громадянами земельних ділянок сільськогосподарського призначення врегульовуються наступними нормативно-правовими актами:<br />
При цьому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 пункт 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК], яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 частини четвертої статті 81 ЗК] є імперативним ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v4-13740-13 Лист № 10-71/0/4-13]).


-     [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page9 Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року (№ 2768-III)]
У випадках коли земельна ділянка не відчужена, право власності на неї іноземців та осіб без громадянства припиняється, тобто вона підлягає примусовому відчуженню ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 п. «е» ч. 1  ст. 140 ЗК]). Примусове припинення права власності на земельну ділянку здійснюється виключно в судовому порядку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 п. «д» ч. 1 ст. 143 ЗК]). <br>
== Оформлення права власності на землю іноземними громадянами в порядку спадкування ==
Процедура оформлення спадкування (у т. ч. земельної ділянки) іноземцями та особами без громадянства не відрізняється від процедури спадкування, визначеної для громадян України. Тобто спочатку іноземець (особа без громадянства) повинен прийняти спадщину у строки, встановлені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України]. Після закінчення шестимісячного строку, за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців та за умови надання необхідних документів, він отримує свідоцтво на право на спадщину ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1268, 1269 ЦК]). Після отримання свідоцтва спадкоємцю необхідно зареєструвати свої права на успадковане майно.


-     [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15З Цивільний кодекс України  від 16 січня 2003 року (№ 435-IV)]
Підтвердженням держреєстрації є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, '''відлік річного строку для добровільного відчуження земельної ділянки починається з дати отримання Витягу.'''
{| class="wikitable"
|-
| Наприклад, якщо іноземець у 2011 році прийняв спадщину, до складу якої входить земельна ділянка сільгосппризначення, а свідоцтво та Витяг отримав лише 23.03.15 р., то відчужити успадковану земельну ділянку він повинен до  23.03.16 р. При цьому слід зауважити, що відповідно до  [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1296 ЦК] видача спадкоємцям свідоцтва ніяким строком не обмежена, а його відсутність не позбавляє їх прав на спадщину. Тобто фактично примусове відчуження успадкованої земельної ділянки може бути відстрочено.
|}
== Оренда земельної ділянки, що належить іноземцю==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пп. 170.1.3 Податкового кодексу] нерухомість, що належить фізособі-нерезиденту, надається в оренду виключно через фізособу-підприємця або юрособу-резидента (уповноважених осіб).<br>
Такі особи виконують представницькі функції нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковими агентами щодо орендної плати.


-     [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року (№ 161-XIV)]
Отже, іноземець, який має у власності земельну ділянку сільгосппризначення (отримав Витяг) та хоче передати її в оренду, повинен укласти договір про представництво з фізособою-підприємцем або юридичною особою. Договір укладається в письмовій формі та посвідчується нотаріусом. <br>
Строк дії договору визначається за погодженням сторін. У договорі сторони повинні чітко визначити юридичні дії, які належить вчинити повіреному (наприклад, укласти додаткову угоду до договору оренди, отримувати орендну плату тощо).<br>


'''Якщо іноземець не зареєстрував своє право власності на успадковану земельну ділянку (не отримав Витяг), він не може розпоряджатися нею (у т. ч. надавати повноваження щодо розпорядження).'''<br>


== Оформлення права власності на землю іноземними громадянами в порядку спадкування ==
Якщо орендодавець-іноземець та орендар мають намір укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, їм необхідно це зробити протягом року з дня отримання Витягу спадкоємцем, оскільки саме протягом цього часу іноземець (його уповноважена особа) може розпоряджатися нею.<br>


Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч.2 ст. 81 Земельного кодексу України] іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у разі:
Тоді після відчуження (добровільного або примусового) іноземцем права на таку земельну ділянку або в разі невідчуження ділянки іноземцем орендар має право використовувати ділянку протягом визначеного договором часу. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 32 Закону України "Про оренду землі"] перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.
== Добровільне відчуження ==
Якщо іноземець (особа без громадянства) має намір добровільно відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може зробити це шляхом укладення відповідної цивільно-правової угоди (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). <br>


* придбання за договором купівлі-продажу;
При цьому, як уже було зазначено, мораторій на купівлю-продаж або іншим чином відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення на ці правовідносини не поширюється.  
* ренти;
* дарування;
* міни;
* цивільно-правовими угодами;
* викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
* прийняття спадщини.


Відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України] землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства. Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок . Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України] землі ільськогосподарського призначення прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Крім того, якщо земельна ділянка, успадкована іноземним громадянином, перебуває в оренді, то згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 9 Закону України "Про оренду землі"] орендар має переважне право на придбання її у власність за умови, що відповідно до закону він може мати у власності таку ділянку та сплачує ціну, за якою вона продається. Орендодавець (спадкоємець-іноземець)зобов’язаний письмово повідомити орендаря про намір продати земельну ділянку із зазначенням її ціни та інших умов продажу.<br>


Іноземні громадяни, особи без громадянства, або ж іноземні юридичні особи успадковуючи земельну ділянку сільськогосподарського призначення отримують свідоцтво про право на спадщину з долученим до нього державним актом на право власності на цю земельну ділянку з проставленими на ньому відмітками нотаріуса та органу земельних ресурсів про перехід права власності неї до спадкоємця.
Якщо орендар відмовляється від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки, то до нового власника такої ділянки переходять права та обов’язки орендодавця за договором оренди цієї ділянки. Тобто орендар має право продовжувати користуватися такою ділянкою до закінчення строку дії договору оренди.
Нотаріус i представник органу земельних ресурсів, проставляючи відмітку про перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування мають повідомити спадкоємця, що його право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення обмежене у часі. Тобто, через рік після дня про проставляння відмітки органом земельних ресурсів (а саме з цієї дати спадкоємець стає власником земельної ділянки) право власності у вищезазначеної особи втрачається. І саме у цей річний строк іноземні громадяни, особи без громадянства, або ж іноземні юридичні особи, які успадкували земельну ділянку сільськогосподарського призначення зобов’язані продати, подарувати або іншим чином відчужити земельну ділянку
сільськогосподарського призначення.
== Примусове позбавлення ==
Слід зазначити, що у цьому випадку для мораторію на відчуження земельних ділянок, встановленого пунктом [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 15 Перехідних положень Земельного кодексу України], не поширюється. Тому, успадкувавши земельну ділянку товарного сільськогосподарського виробництва або земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, які підпадають під дію згаданого мораторію, іноземні громадяни, іноземні юридичні особи без будь-яких обмежень можуть будь-яким способом відчужити успадковану земельну ділянку.
Що стосується примусового позбавлення права на земельну ділянку, то, на жаль, ні законодавчими, ні нормативними документами не визначено, хто може звертатися з відповідними заявами до суду, чи відшкодовується іноземцю вартість такої ділянки в разі примусового позбавлення права, а якщо так, то ким та в якому розмірі, тощо.  


Уразі  виникнення спільної часткової власності (державний акт на спільну часткову власність) або ж при виділенні успадкованої частки в натурі в окрему земельну ділянку та отримання іноземцем державного акта, цей іноземець повинен відчужити належну йому частку (земельну ділянку) протягом року з дня державної реєстрації та видачі відповідного державного акта йому (при виділенні частки) або уповноваженій іншими спадкоємцями особі де він буде зазначений як співвласник. Також слід нагадати, що при спадкуванні іноземцем «підмораторної» земельної ділянки або її частини дія мораторію в цьому випадку не розповсюджується.
Як роз’яснено в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v4-13740-13 Листі № 10-71,] '''позивачем у справах про примусове відчуження''' успадкованих іноземцями чи особами без громадянства земельних ділянок сільгосппризначення '''можуть бути відповідні органи прокуратури''' в межах повноважень, визначених законодавством України.<br>


== Добровільне відчуження ==
На практиці органи прокуратури звертаються до судових органів із позовами про припинення права приватної власності на земельні ділянки сільгосппризначення. <br>
Суди задовольняють такі позовні вимоги, відчужують земельні ділянки на користь територіальних громад або держави. У своїх рішеннях суди зазначають, що за іноземним громадянином зберігається право на отримання повного відшкодування вартості земельної ділянки. <br>
Проте порядок такого відшкодування не затверджений, тому, вірогідно, ця процедура не проводиться. Можливо, у разі законодавчого регулювання цього питання зацікавлені особи матимуть змогу отримати відповідні кошти.<br>


Якщо іноземець (особа без громадянства) має намір добровільно відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може зробити це шляхом укладення відповідної цивільно-правової угоди (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). При цьому, як уже було зазначено, мораторій на купівлю-продаж або іншим чином відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення на ці правовідносини не поширюється. Крім того, якщо земельна ділянка, успадкована іноземним громадянином, перебуває в оренді, то згідно із ст. 9 Закону № 161 орендар має переважне право на придбання її у власність за умови, що відповідно до закону він може мати у власності таку ділянку та сплачує ціну, за якою вона продається. Орендодавець (спадкоємець-іноземець)зобов’язаний письмово повідомити орендаря про намір продати земельну ділянку із зазначенням її ціни та інших умов продажу. Якщо орендар відмовляється від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки, то до нового власника такої ділянки переходять права та обов’язки орендодавця за договором оренди цієї ділянки. Тобто орендар має право продовжувати користуватися такою ділянкою до закінчення строку дії договору оренди.
== Судова практика ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37588739 Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 11.03.2014 року, справа № 508/295/13-ц], за позовом  прокурора  Миколаївського  району  Одеської  області  в інтересах  держави  в особі  Головного  управління  Держземагенства  в  Одеській області  до  громадянина Російської Федерації  про примусове відчуження земельної ділянки шляхом  припинення  права  власності.
== Примусове позбавлення ==  
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44439667 Рішення Шацького районного суду Волинської області від 27 травня 2015 року, справа 170/9/15-ц], за позовом Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області в інтересах держави до громадянина Республіки Білорусь про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх примусового відчуження.
Що стосується примусового позбавлення права на земельну ділянку, то, на жаль, ні законодавчими, ні нормативними документами не визначено, хто може звертатися з відповідними заявами до суду, чи відшкодовується іноземцю вартість такої ділянки в разі примусового позбавлення права,  а якщо так, то ким та в якому розмірі, тощо. Позивачем у справах про примусове відчуження успадкованих іноземцями чи особами без громадянства земельних ділянок сільгосппризначення можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України. На практиці органи прокуратури звертаються до судових органів із позовами про припинення права приватної власності на земельні ділянки сільгосппризначення. Суди задовольняють такі позовні вимоги, відчужують земельні ділянки на користь територіальних громад або держави. У своїх рішеннях суди зазначають, що за іноземним громадянином зберігається право на отримання повного відшкодування вартості земельної ділянки. Проте порядок такого відшкодування не затверджений, тому, вірогідно, ця процедура не проводиться. Можливо, у разі законодавчого регулювання цього питання зацікавлені особи матимуть змогу отримати відповідні кошти.
Отримання та відчуження права на землю Процедура оформлення спадкування (у т. ч. земельної ділянки) іноземцями та особами без громадянства не відрізняється від процедури спадкування, визначеної для громадян України. Тобто спочатку іноземець (особа без громадянства) повинен прийняти спадщину у строки, встановлені Цивільним кодексом (далі – ЦК). Після закінчення шестимісячного строку, за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців та за умови надання необхідних документів, він отримує свідоцтво на право на спадщину (далі – свідоцтво) (ст. 1268, 1269 ЦК). Після отримання свідоцтва спадкоємцю необхідно зареєструвати свої права на успадковане майно. Для реєстрації права щодо земельної ділянки він може звернутися: або до держреєстратора Департаменту державної реєстрації Мін’юсту (раніше – Державна реєстраційна служба), або до нотаріуса – одночасно з оформленням свідоцтва (за окрему плату) чи окремо (за плату), подавши відповідні документи. Підтвердженням держреєстрації є Витяг з Державного реєстру щодо права власності (далі – Витяг). Отже, відлік річного строку для добровільного відчуження земельної ділянки починається з дати отримання Витягу. Наприклад, якщо іноземець у 2011 році прийняв спадщину, до складу якої входить земельна ділянка сільгосппризначення, а свідоцтво та Витяг отримав лише 23.03.15 р., то відчужити успадковану земельну ділянку він повинен до  23.03.16 р. При цьому слід зауважити, що відповідно до ст. 1296 ЦК видача спадкоємцям свідоцтва ніяким строком не обмежена, а його відсутність не позбавляє їх прав на спадщину. Тобто фактично примусове відчуження успадкованої земельної ділянки може бути відстрочено. Зазначимо, що до 2013 року іноземці при добровільному продажі землі стикалися з труднощами через дію мораторію на відчуження земельних ділянок сільгосппризначення. Це питання роз’яснив Вищий спеціалізований суд України  з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.01.13 р. № 10-71/0/4-13 (далі – Лист № 10-71), роз’яснивши, що на іноземців мораторій не поширюється, оскільки норма ч. 4 ст. 81 ЗК  є імперативною. Крім того, якщо з дати отримання Витягу пройшло більше року, то, на думку деяких нотаріусів, іноземці не можуть добровільно відчужити успадковану ділянку, адже згідно із ЗК це можна зробити лише протягом року. Як бачимо, не завжди іноземні громадяни (особи без громадянства) мають змогу виконати норми чинного законодавства та відчужити успадковані земельні ділянки. Як наслідок, землі фактично не можуть використовуватися на законних підставах (крім випадків, коли строк дії договору оренди не закінчився), а спадкоємці не можуть ними розпоряджатися (крім випадків, коли не минув рік  із дня отримання Витягу).


[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Версія за 14:27, 11 грудня 2018

Нормативна база

  1. Земельний кодекс України
  2. Цивільний кодекс України
  3. Податковий кодекс України
  4. Закон України "Про оренду землі"
  5. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"
  6. Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 № 10-71/0/4-13 "Про деякі питання застосування норм Земельного кодексу України"

Основні поняття

Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:

  • сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
  • несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Загальні положення

Згідно ч.2 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у разі:

  1. придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
  2. викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
  3. прийняття спадщини.

Відповідно ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства. Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок.
Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, то протягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити (ч. 4 ст. 81, ст. 145 ЗК).

При цьому пункт 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення частини четвертої статті 81 ЗК є імперативним (Лист № 10-71/0/4-13).

У випадках коли земельна ділянка не відчужена, право власності на неї іноземців та осіб без громадянства припиняється, тобто вона підлягає примусовому відчуженню (п. «е» ч. 1 ст. 140 ЗК). Примусове припинення права власності на земельну ділянку здійснюється виключно в судовому порядку (п. «д» ч. 1 ст. 143 ЗК).

Оформлення права власності на землю іноземними громадянами в порядку спадкування

Процедура оформлення спадкування (у т. ч. земельної ділянки) іноземцями та особами без громадянства не відрізняється від процедури спадкування, визначеної для громадян України. Тобто спочатку іноземець (особа без громадянства) повинен прийняти спадщину у строки, встановлені Цивільним кодексом України. Після закінчення шестимісячного строку, за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців та за умови надання необхідних документів, він отримує свідоцтво на право на спадщину (ст. 1268, 1269 ЦК). Після отримання свідоцтва спадкоємцю необхідно зареєструвати свої права на успадковане майно.

Підтвердженням держреєстрації є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, відлік річного строку для добровільного відчуження земельної ділянки починається з дати отримання Витягу.

Наприклад, якщо іноземець у 2011 році прийняв спадщину, до складу якої входить земельна ділянка сільгосппризначення, а свідоцтво та Витяг отримав лише 23.03.15 р., то відчужити успадковану земельну ділянку він повинен до 23.03.16 р. При цьому слід зауважити, що відповідно до ст. 1296 ЦК видача спадкоємцям свідоцтва ніяким строком не обмежена, а його відсутність не позбавляє їх прав на спадщину. Тобто фактично примусове відчуження успадкованої земельної ділянки може бути відстрочено.

Оренда земельної ділянки, що належить іноземцю

Згідно з пп. 170.1.3 Податкового кодексу нерухомість, що належить фізособі-нерезиденту, надається в оренду виключно через фізособу-підприємця або юрособу-резидента (уповноважених осіб).
Такі особи виконують представницькі функції нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковими агентами щодо орендної плати.

Отже, іноземець, який має у власності земельну ділянку сільгосппризначення (отримав Витяг) та хоче передати її в оренду, повинен укласти договір про представництво з фізособою-підприємцем або юридичною особою. Договір укладається в письмовій формі та посвідчується нотаріусом.
Строк дії договору визначається за погодженням сторін. У договорі сторони повинні чітко визначити юридичні дії, які належить вчинити повіреному (наприклад, укласти додаткову угоду до договору оренди, отримувати орендну плату тощо).

Якщо іноземець не зареєстрував своє право власності на успадковану земельну ділянку (не отримав Витяг), він не може розпоряджатися нею (у т. ч. надавати повноваження щодо розпорядження).

Якщо орендодавець-іноземець та орендар мають намір укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, їм необхідно це зробити протягом року з дня отримання Витягу спадкоємцем, оскільки саме протягом цього часу іноземець (його уповноважена особа) може розпоряджатися нею.

Тоді після відчуження (добровільного або примусового) іноземцем права на таку земельну ділянку або в разі невідчуження ділянки іноземцем орендар має право використовувати ділянку протягом визначеного договором часу. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

Добровільне відчуження

Якщо іноземець (особа без громадянства) має намір добровільно відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може зробити це шляхом укладення відповідної цивільно-правової угоди (купівлі-продажу, міни, дарування тощо).

При цьому, як уже було зазначено, мораторій на купівлю-продаж або іншим чином відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення на ці правовідносини не поширюється.

Крім того, якщо земельна ділянка, успадкована іноземним громадянином, перебуває в оренді, то згідно із ст. 9 Закону України "Про оренду землі" орендар має переважне право на придбання її у власність за умови, що відповідно до закону він може мати у власності таку ділянку та сплачує ціну, за якою вона продається. Орендодавець (спадкоємець-іноземець)зобов’язаний письмово повідомити орендаря про намір продати земельну ділянку із зазначенням її ціни та інших умов продажу.

Якщо орендар відмовляється від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки, то до нового власника такої ділянки переходять права та обов’язки орендодавця за договором оренди цієї ділянки. Тобто орендар має право продовжувати користуватися такою ділянкою до закінчення строку дії договору оренди.

Примусове позбавлення

Що стосується примусового позбавлення права на земельну ділянку, то, на жаль, ні законодавчими, ні нормативними документами не визначено, хто може звертатися з відповідними заявами до суду, чи відшкодовується іноземцю вартість такої ділянки в разі примусового позбавлення права, а якщо так, то ким та в якому розмірі, тощо.

Як роз’яснено в Листі № 10-71, позивачем у справах про примусове відчуження успадкованих іноземцями чи особами без громадянства земельних ділянок сільгосппризначення можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України.

На практиці органи прокуратури звертаються до судових органів із позовами про припинення права приватної власності на земельні ділянки сільгосппризначення.
Суди задовольняють такі позовні вимоги, відчужують земельні ділянки на користь територіальних громад або держави. У своїх рішеннях суди зазначають, що за іноземним громадянином зберігається право на отримання повного відшкодування вартості земельної ділянки.
Проте порядок такого відшкодування не затверджений, тому, вірогідно, ця процедура не проводиться. Можливо, у разі законодавчого регулювання цього питання зацікавлені особи матимуть змогу отримати відповідні кошти.

Судова практика