Відшкодування шкоди, завданої при арешті судна

Нормативна база

• Цивільний Кодекс України
• Цивільний процесуальний Кодекс України
• Кодекс торговельного мореплавства України
• Господарський процесуальний Кодекс України
• Міжнародна конвенція з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна

Поняття «судна»

Судно — узагальнюючий морський термін, який застосовується до всіх видів плавучих засобів, включаючи не водовитісняючі і гідролітаки, які використовуються або можуть бути використані як засоби пересування по воді.

За класифікацією Реєстру судноплавства України суднами вважаються самохідні або несамохідні плавучі споруди, що використовується в цілях судноплавства, в тому числі судна змішаного (ріка–море) плавання, пороми, плавучі крани, населені підводні апарати і глибоководні водолазні комплекси, плаваючі бурові установки тощо.

Законодавство України, як і законодавство більшості країн, відносить судно до рухомого майна, і тільки правила іпотеки розповсюджує на заставу судна. Так, ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Судна відносяться або до військових кораблів і суден, або до торгових суден.

Повноваження щодо арешту судна

Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії.

Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України , під час перебування судна в морському порту України.

Арешт не включає заходів, що здійснюються для виконання рішень суду чи господарського суду, що набрали чинності.

Право суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії здійснювати арешт суден згідно з частиною першою цієї статті не обмежує прав капітана морського порту щодо затримання суден в порядку, передбаченому статтями 80-82 і 91 Кодексу торговельного мореплавства України.

Морська вимога

Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме, вимога у зв'язку з:

1. заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв'язку з експлуатацією судна;
2. заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку з експлуатацією судна;
3. заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу;
4. винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів або виконання вимог будь-яких договорів про рятування;
5. компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій;
6. підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами;
7. будь-яким договором використання або фрахтування судна;
8. будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні;
9. втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв'язку з ним;
10. загальною аварією;
11. лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів;
12. буксируванням;
13. постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його;
14. будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна;
15. борами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці;
16. заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені;
17. дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом;
18. страховою премією, включаючи внески за взаємне страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером;
19. будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером;
20. будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним;
21. будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку;
22. заставою судна;
23. будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.
    

Так, судно може бути арештоване тільки на морські вимоги.

Умови арешту судна

Судно, стосовно якого виникли морські вимоги, може бути арештовано тільки за наявності хоча б однієї з таких умов:

1. вимога входить до категорії привілейованих вимог;
2. вимога ґрунтується на зареєстрованій заставі судна;
3. вимога стосується права власності на судно або володіння ним;
4. вимога, не зазначена у підпунктах "а", "б" і "в" цієї статті, але якщо особа, якій судно належить на праві власності на час виникнення вимоги, несе відповідальність за цією вимогою і є його власником на момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна.
   

Будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.Це правило не застосовується до вимог про право власності на судно чи володіння ним.

Щодо звільнення судна з – під арешту, арештоване судно звільняється з-під арешту у разі надання забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього за розміром.

За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпечення морської вимоги суд, господарський суд або Морська арбітражна комісія визначають форму і розмір забезпечення, який не повинен перевищувати вартості судна.

Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв'язку з наданням забезпечення морської вимоги не означає визнання відповідальності, відмови від засобів захисту або права на обмеження відповідальності.

Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або анулювання забезпечення.

Відшкодування шкоди, завданої при арешті судна

Чинне процесуальне законодавство України не містить норми, що передбачає відшкодування збитків від незаконного забезпечення позову, в тому числі шляхом накладання арешту на майно, що в подальшому може спричинити збитки для особи, на майно якої накладено арешт. Проте, в морському праві законодавець врахував можливість незаконного арешту судна і передбачив для особи, на вимогу якої судно арештовано, відповідальність за будь-які збитки, які були ним завдані.

Так, згідно ст. 46 Кодексу торговельного мореплавства України, особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його за бербоут-чартером у результаті необгрунтованого арешту судна або надання надмірного забезпечення морської вимоги.

Суд, господарський суд або голова Морської арбітражної комісії можуть як умову арешту судна або продовження арешту, накладеного раніше, зобов'язати особу, яка заявила вимогу про це, надати забезпечення морської вимоги в розмірі та на умовах, визначених судом або головою Морської арбітражної комісії, у зв'язку з будь-якими збитками, що можуть бути заподіяні власникові судна чи фрахтувальникові його за бербоут-чартером у результаті необгрунтованого арешту судна або надмірного забезпечення морської вимоги і за що така особа може нести відповідальність.

Хто має право на відшкодування

Право на отримання відшкодування шкоди, завданої при арешті судна наділені, як власник судна, так і фрахтувальник згідно договору бербоут – чартеру.

За, загальним правилом, згідно ч.1 ст. 509 Цивільного Кодексу України, суб’єктами зобов’язання внаслідок завдання шкоди є боржник (особа, зо спричинила шкоду) та кредитор (потерпілий). Для виникнення таких правовідносин при арешті судна потерпілих можна виділити два суб’єкти: судно власника, який втрачає вигоду у період доки судно заарештоване та фрахтувальника, адже під час арешту якість вантажу може зіпсуватися, у зв’язку з чим він понесе матеріальну шкоду.

Деліктні зобов’язання, що виникають при арешті судна

Об’єктом деліктних відносин можуть бути речі, майно, події та дії, особисті немайнові блага. Стосовно деліктних зобов’язань,що виникають при арешті, об’єктом виступатиме саме судно для судновласника та товар, що перевозить це судно, для фрахтувальника.

Спільним для усіх деліктних зобов’язань, зокрема і тих, що виникають при арешті судна, є зміст. Особа, якій було нанесено шкоду, має право на її відшкодування в повному обсязі, у той час коли особа, що нанесла шкоду зобов’язана відшкодувати її.

Проблемні аспекти при відшкодуванні шкоди, завданої при арешті судна

Правові проблеми, пов’язані з арештом морських та річкових суден на сьогоднішній день є досить актуальними та остаточно не вирішеними. Сама проблема, що стосуються відшкодування шкоди, завдана при арешті судна має два досить доцільні аспекти. По – перше, судновласнику необхідно довести факт нанесення шкоди замовником, що є проблемним питання у практиці судового розгляду справ про арешт судна. По – друге, навіть коли факт завдання шкоди судновласнику доведено у судовому порядку, немає гарантії що суд не винесе рішення про припинення вжиття запобіжних заходів, але сторона, що нанесла шкоду, не відшкодовує жодної втраченої вигоди.

Так, можна дійти до висновку, що на сучасному етапі розвитку чинного законодавства України, деякі питання відшкодування шкоди, завданої під час арешту судна є не досить визначеними. Проте, в морському праві законодавець врахував можливість незаконного арешту судна і передбачив для особи, на вимогу якої судно арештовано, відповідальність за будь-які збитки, які були ним завдані.

Таким чином, необхідно зазначити, що існуючий правовий механізм врегулювання даного питання потребує подальшого аналізу та більш чіткого нормативно – правового закріплення.