Заміна сторони в цивільному процесі. Процесуальне правонаступництво

Нормативна база

• Цивільно процесуальний кодекс України
• Постанова Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. № 2

Заміна сторони в цивільному процесі

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 Цивільно процесуального кодексу України).

Належні сторони в цивільному процесі

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.

В момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.

Неналежні сторони в цивільному процесі

Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а неналежним відповідачем та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову.

Чинне законодавство не передбачає заміни неналежного позивача. Якщо позов пред'явлено особою, яка не має право вимоги, то суд відкриває провадження, встановлює всі дійсні обставини справи і, переконавшись у тому, що позивач не має правових підстав для вимоги, відмовляє йому у задоволенні позову.

Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів

Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що особа, до якої пред'явлено позов є неналежним відповідачем, то суд, за клопотанням позивача може:

1. здійснити заміну неналежного відповідача;
   
2. залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
   

Тобто, заміна неналежного відповідача- це процесуальна дія суду, яка оформлюється ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і залучення належної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст.33 Цивільно процесуального кодексу України)

Загальні правила заміни неналежної сторони:

1. відповідач вважається неналежним тільки після того, як його виведено із процесу, а на його місце залучений належний відповідач.
   
2. заміна неналежного відповідача допускається лише за клопотанням позивача, оскільки він виступив ініціатором процесу, суб'єктом, який вимагає судового захисту.
   

Клопотання позивача про заміну неналежного відповідача, повинно бути обґрунтованим щодо необхідності такої заміни або залучення належного відповідача як співвідповідача у процес.

Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача, та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 8 Постанови Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. № 2).

Процесуальне правонаступництво

Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб'єктного складу учасників спору.

Процесуальне правонаступництво- це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 37 Цивільно процесуального кодексу України правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи в спірному або встановленому судом правовідношенні у разі їх вибуття з цивільної справи. Воно настає у разі зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальному правовідношенні.

Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.

Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне – у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив(ст.37 Цивільно процесуального кодексу України).