Моніторинг земель: призначення та завдання

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"
• Закон України “Про охорону земель”
• Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністру України від 20.08.1993 № 661

Визначення поняття моніторинг земель

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (ст. 191 Земельного кодексу України).

Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Суб'єкти ведення моніторингу земель

Ведення моніторингу земель здійснює Держгеокадастр (на локальному та регіональному рівні моніторинг земель проводять територіальні органи Держгеокадастру, на національному рівні - Держгеокадастр) за участю Міндовкілля, Мінагрополітики (зокрема моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення), Національної академії аграрних наук та Державного космічного агентства України (п.1, п. 4 та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель").

Об'єкти моніторингу

Об’єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них, у тому числі моніторинг ґрунтів.

Складові моніторингу земель

Моніторинг земель складається із:

• систематичних спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних ділянок,зйомка, обстеження і вишукування);
• виявлення змін у стані земель;
• проведення оцінки:

• процесів, пов’язаних із змінами родючості ґрунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;
• стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд;
• процесів, пов’язаних з утворенням ярів, селевими потоками, землетрусами та іншими явищами;
• стану земель у межах населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об’єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами пально-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об’єктами.

Спостереження за станом земель, залежно від строку та періодичності їх проведення, поділяються на:

• базові (вихідні, що фіксують стан об’єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);
• періодичні (проводяться через рік і більше);
• оперативні (фіксують поточні зміни).

Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:

1. Виконання спеціальних зйомок і обстеження земель;
2. Виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
3. Оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

Основними завданнями моніторингу земель є:

• довгострокові систематичні спостереження за станом земель, аналіз і опрацювання інформації щодо якісного стану ґрунтів;
• аналіз екологічного стану земель, оцінки та прогнозу можливих змін стану родючості ґрунтів з урахуванням природних і антропогенних факторів, еколого-меліоративного стану зрошуваних і осушуваних земель;
• своєчасне виявлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій щодо запобігання негативним процесам та усунення їх наслідків;
• інформаційне забезпечення ведення державного земельного кадастру землекористування, землеустрою, державного контролю за використанням та охороною земель, а також власників земельних ділянок та заходів щодо забезпечення відтворення родючості ґрунтів.

Види моніторингу земель залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій

Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме регулюється Положенням про моніторинг земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661.

Виділяють наступні види моніторингу:

• національний – поширюється на всі землі у межах території України;
• регіональний – поширюється на території, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;
• локальний – поширюється на окремі земельні ділянки та окремі частини (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.

Зміст моніторингу земель

Зміст моніторингу земель передбачає:

• збір інформації про структуру землекористування і землеволодіння, трансформація угідь, стан та якість ґрунтів і дотримання режиму використання земель водоохоронних зон;  
• зміни у стані земель на конкретних територіях;
• виявлення процесів деградації земель і діагностика їх стану;
• виявлення забруднювачів, їх характеристика і шкідлива дія;
• виявлення напрямів і розмірів негативних процесів;
• передбачення соціальних та економічних наслідків;
• прийняття адекватних заходів (антидеградаційних, агрохімічних тощо;
• рекомендації щодо використання земель;
• управлінські рішення щодо поліпшення стану земель, їх захисту, запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.

Використання результатів моніторингу ґрунтів

Результати моніторингу грунтів використовуються:

• в процесі регулювання правових основ земельних відносин;
• при здійсненні економічної та грошової оцінки земель;
• здійсненні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур;
• коригуванні агротехнологій, проведенні еколого-агрохімічного районування (зонування) території;
• визначенні зон виробництва сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування;
• формуванні рекомендацій з раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів.
  

Інформація про результати моніторингу, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється за районами, містами, областями, Автономній Республіці Крим, а також за окремими природними комплексами і передається у пункти збору автоматизованої інформаційної системи територіальних органів Держгеокадастру. На основі зібраної інформації і результатів оцінки стану земель складаються оперативні зведення, звіти, прогнози та рекомендації, які надаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування, інших держаних органів для вжиття заходів щодо попередження і ліквідації наслідків негативних процесів.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення передбачає виконання таких завдань:

• проведення спостережень, збір, аналіз і опрацювання інформації щодо якісного стану ґрунтів (розвиток ґрунтової ерозії, стан структури ґрунту, підкислення, засолення, солонцюватість, заболочення ґрунтів, динаміка вмісту гумусу і елементів живлення), забруднення ґрунтів важкими металами, радіонуклідами, залишковими кількостями пестицидів та іншими токсичними речовинами;
• розроблення і впровадження науково обґрунтованих рекомендацій щодо  прийняття  рішень про  відвернення  та ліквідацію наслідків негативних  процесів та  заходів  щодо забезпечення  відтворення родючості ґрунтів;
• визначення зон  виробництва сільськогосподарської  продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування;
• створення та ведення  інформаційних банків  даних  про стан ґрунтів    на   землях  сільськогосподарського  призначення  та інформаційно-аналітичної системи для розроблення заходів  у  сфері охорони родючості ґрунтів;
• надання (на договірній основі) землевласникам, землекористувачам та суб'єктам оціночної діяльності у сфері оцінки  земель інформації про сучасний стан ґрунтів;
• участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного,  протиерозійного та інших видів  районування (зонування) земель;
• підготовка та видання  щорічної (періодичної)  доповіді  про стан ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.