Страхування творів мистецтва

Нормативна база

• Закон України «Про страхування»
• Закон України «Про музеї та музейну справу»
• Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»
• Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 13.07.98 р. № 325 "Про затвердження Інструкції про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам'яток Музейного фонду України"
• Наказ Фонду державного майна України від 14.03.2002 № 479 "Про затвердження Положення про видачу сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності"

Загальна інформація

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхувальниками на ринку страхування творів мистецтва є:

а) юридичні особи:

• Галерії,виставкові комплекси,антикварні магазини;
• Великі банки, фінансові корпорації)корпоративні колекції);

б) фізичні особи:

• Приватні колекціонери;
• Арт-дилери.

Предмет договору страхування:

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані:

• з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

• з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

• з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
  Див. додатково Договір страхування

Предмет страхування творів мистецтва

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про музеї та музейну справу» та п. 1.2. Інструкції про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам’яток Музейного фонду України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 13.07.98 р. № 325, музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання Музейного фонду України та предмети музейного значення, що підлягають внесенню до Музейного фонду України, які тимчасово вивозяться за межі України для експонування, реставрації або проведення наукової експертизи, підлягають обов'язковому страхуванню.

Порядок встановлення їх оціночної та страхової вартості визначають центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Договір страхування творів мистецтва покриває предмети, які є:

• постійним колекціями, а саме твори мистецтва, включаючи картини, гравюри, малюнки, картини, скульптури, рідкісні книги, рукописи, килими, гобелени та інші творів які мають історичну та культурну цінність;
• внутрішніми та іноземними виставками, а саме твори мистецтва, які тимчасово переміщенні з їх постійного місця перебування, за умовами договору «від стінки до стінки» з моменту, коли майно переміщується зі звичайного місця перебування, до повернення твори в місце дозволу відповідного власника і перебувають на виставці на території держави.

У практиці страхування творів мистецтва і предметів колекціонування страховики розрізняють страхування: творів образотворчого мистецтва (живопис, друк, фотографії, рідкісні книги); антикварної зброї; колекційних вин; ювелірних прикрас; колекційних автомобілів; рідкісних марок і монет; інших об’єктів колекцій.

До предметів страхування творів мистецтва належать: картини, малюнки, скульптури, рідкісні книги, гравюри, рукописи та інші твори, які мають історичну та культурну цінність.

Форми страхування

Страхування творів мистецтва може бути:

1. добровільним (наприклад, приватні колекції картин, малюнків, скульптур, вин, рукописи та ін.);
2. обов’язковим.
   

Обов'язкове страхування

В Україні передбачено обов’язкове страхування творів мистецтва відповідно до ст. 23 Закону України «Про музеї та музейну справу» та п. 1.2. Інструкції про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам’яток Музейного фонду України, затвердженої наказом Міністерства культури і  мистецтв  України  від  13.07.98 р.   № 325, пам’ятки Музейного фонду України, що тимчасово вивозяться за межі України для експонування на виставках або для реставрації, підлягають обов’язковому страхуванню. Тож, обов’язковому страхуванню підлягають лише предмети на період їх вивезення поза межі України.

Експертиза творів мистецтва

Специфіка арт-ринку полягає в тому, що твір мистецтва немає вартості, а інвестиційна привабливість дорівнює нулю, до проведення експертизи.
Тому, головна умова страховика для укладення договору є проведення експертизи, встановлення справжності, отримання документів підтверджуючих цінність та вартість твору.
Відповідно до Інструкції про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам’яток Музейного фонду України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України 13.07.98 № 325, експертизи, що проводяться з метою визначення оціночної та страхової вартості музейних предметів, здійснюються фондово-закупівельними комісіями музеїв із залученням профільних експертів-фахівців. Визначенню оціночної вартості музейних предметів передує їх наукова атрибуція (п.п. 1.3., 1.4. Інструкції про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам’яток Музейного фонду України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України 13.07.98 № 325).

Запис про оціночну  вартість  музейних предметів зафіксовується в актах приймання на постійне збереження, книгах надходжень, уніфікованих  паспортах, інвентарних  та спеціальних інвентарних книгах.

Запис  про страхову  вартість  музейних предметів здійснюється  в  актах видачі музейних предметів на  тимчасове збереження та списках, що до них додаються.

За максимальною шкалою  цінності  визначається вартість предметів, занесених  до  Державного реєстру   національного культурного  надбання.

Комплекс оцінки творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату складається з трьох послідовних етапів.

І - Першим етапом є технологічна експертиза твору мистецтва, під час якої визначається час створення твору за датуючими ознаками.
Комплекс досліджень з використанням неруйнівних та лабораторних методів дослідження основи, ґрунту, барвистого шару, що пов’язує. Технологи надають мистецтвознавцю інформацію про те, які речовини входять до складу досліджуваного предмета мистецтва, у який період часу дані речовини були отримані.
ІІ - Наступним етапом є мистецтвознавча експертиза та атрибуція (встановлення авторства) твору мистецтва та антикваріату
Експерти мистецтвознавці багато в чому спираються на результати технологічного дослідження. Але тільки під час мистецтвознавчої експертизи, запрошений фахівець оцінює наскільки характерним є твір для даного художника, чи є його аналоги в музеях. Тільки мистецтвознавці мають право назвати ім’я автора.
До мистецтвознавчої експертизи конкретного твору залучаються лише найбільш авторитетні мистецтвознавці з тих, до чиєї вузької професійної спеціалізації відноситься передбачуваний автор твору. При проведенні експертизи творів класичного мистецтва, коли передбачувана оцінка перевищує $ 100 000 страховиком може бути запропоновано досягнення консенсусу декількох незалежних експертів. Можна припустити, що у подальшому на цю суму збільшиться вартість твору, що буде посвідчуватися актом експертизи, який має бути передано новому власнику твору мистецтва.
У випадках, коли норми і звичаї міжнародного ринку вимагають включення твору художника в систематичний каталог, страхова компанія бере на себе організацію експертизи у фахівців фонду художника (товариства, що випускає систематичний каталог автора).
Так можна визначити найважливіші принципи у безкомпромісному підході у проведенні мистецтвознавчої експертизи твору:

• залучення найбільш авторитетних мистецтвознавців, вузької професійної спеціалізації;
• підставою мистецтвознавчої експертизи є результати технологічного дослідження твору.
  

ІІІ - Завершальним етапом є проведення комплексу робіт спрямованих на виявлення ринкової вартості твору мистецтва або антикваріату.
Оцінка творів мистецтва не має сенсу без встановлення автентичності оцінюваного твору, тому перш ніж приступити до оцінки, проводиться комплексна експертиза творів мистецтва. Оцінка – це не тільки експертне встановлення об’єктивної ціни, але і процес створення оціночного висновку, відповідно до вимог закону та міжнародних стандартах.
Оцінка майна, майнових прав здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.
Оцінка спирається на об’єктивно підтверджену інформацію. Крім досвіду, оцінка вимагає наявності спеціальної освіти та ліцензії у експерта. Результати оцінки антикваріату та творів мистецтва приймаються міжнародним ринком страхування, тільки при наявності у фахівця багаторічного досвіду роботи в даній сфері. Здебільше законодавством передбачена необхідність отримання ліцензії для здійснення оцінки творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату.
Експертна оцінка залежить від позиції, кваліфікації та доброчесності експерта, несправедливість та недобросовісність якого складно довести, через вплив суб’єктивних факторів на вартість творів мистецтва. Кваліфіковану експертизу творів проводять співробітники державних установ та реставраційних центрів.
Переважна більшість предметів, що знаходяться в приватних колекціях, не мають письмово оформленого висновку експертів. Передусім це стосується предметів, що були отримані в порядку спадкування. Найчастіше достовірність предмета встановлюється на основі провенанса або походження. Престижне походження збільшує вартість твору. Проте, не може слугувати прямим доказом достовірності, оскільки існують випадки, коли в зібраннях престижних музеїв та колекціонерів траплялися підробки. Відомий випадок, коли колекціонер дізнавшись, що в його колекції імпресіоністів немає жодної справжньої картини наклав на себе руки.
Походження може приймати різні форми: сертифіката або заяви про справжність від повноваженого органу або мистецтвознавця; клейма (напису) про перебування твору на виставці або галереї; оригіналу квитанції про продаж; фільму або запису про автора твору; імена попередніх власників предмета мистецтва; документа від визнаного експерта або уповноваженого органу влади у сфері мистецтва; статті з газеті, журналі, що містять згадування або ілюстрацію предмета; згадки або ілюстрації твору в книгах чи каталогах виставок; усна інформація від особи, яка знайома з автором.
Престижне походження також надає важливу інформацію і уявлення про значення твору в історії мистецтва. Недобросовісні продавці, знаючи значення походження, воліють до його фабрикування. Проте, фальшиве походження в більшості випадків легко виявити.

В Україні кваліфіковані оцінювачі працюють на замовлення Міністерства культури і туризму, як правило, займаються встановленням вартості музейних експонатів і внесенням даних про них до Державного реєстру національної культурної спадщини або самостійно. Сертифікацію музейних оцінювачів здійснює Фонд державного майна України відповідно до «Положення про порядок видачі сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності» затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14.03.2002 № 479.
Важливо! Експертиза проведена спеціалістом галереї, що не має ліцензій, за договірною ціною, як і усна консультація, без належного підтвердження, залишиться приватною думкою фахівця, може бути не прийнята страховиком або кредитором. Адже висновок експертизи набуває юридичної сили лише при наявності ліцензії у експерта на проведення робіт. За звичай, офійцне дослідження та отримання висновку експерта, складає певний відсоток від оціночної вартості предмета, і як атрибуція та провенанс, можуть вплинути на вартість твору.
У разі страхування колекції кожен предмет оцінюється окремо, складається детальний опис всіх предметів, що знаходяться у складі колекції, кількість яких може сягати сотні. Здійснюється фотозйомка наявних творів колекції зібрання: фотографії зображень картин, аверсів та реверсів монет, знімки різних ракурсів скульптур.

Що покриває договір страхування творів мистецтва?

Договір страхування творів мистецтва покриває предмети, які є:

• постійним колекціями, а саме твори мистецтва, включаючи картини, гравюри, малюнки, картини, скульптури, рідкісні книги, рукописи, килими, гобелени та інші творів які мають історичну та культурну цінність;
• внутрішніми та іноземними виставками, а саме твори мистецтва, які тимчасово переміщенні з їх постійного місця перебування, за умовами договору «від стінки до стінки» з моменту, коли майно переміщується зі звичайного місця перебування, до повернення твори в місце дозволу відповідного власника і перебувають на виставці на території держави.

У практиці страхування творів мистецтва і предметів колекціонування страховики розрізняють страхування:

• творів образотворчого мистецтва (живопис, друк, фотографії, рідкісні книги);
• антикварної зброї;
• колекційних вин;
• ювелірних прикрас;
• колекційних автомобілів;
• рідкісних марок і монет;
• інших об’єктів колекцій.

По відношенню до «виїзних» виставок застосовуються умови страхування «wall to wall» – «від стінки до стінки» або інакше «від цвяха до цвяха», які були розроблені великим британським страховиком Lloyd’s Syndicate. Його суть полягає в тому, що період страхування експоната починає діяти в той момент, коли картина знімаються з цвяха, на якому вона висіла – тобто з моменту вилучення експоната з місця його постійного зберігання і закінчується тоді, коли твір мистецтва знову повертається на своє місце. Тому він залишається застрахованим на час упакування, виносу з музею і монтування на експозиції – страховим захистом забезпечуються абсолютно всі пересування експонатів, попереднє і проміжне складування і складування після закінчення виставки.
Важливо! Власники творів мистецтва та страхові компанії будь-якими шляхами намагаються мінімізувати свої ризики.

Що відноситься до ризиків, які покриваються?

• У практиці вітчизняних страховиків страхування творів мистецтва, здійснюється переважно від звичайних майнових ризиків за стандартними правилами майнового страхування, від традиційного набору ризиків: пожежі, затоплення, стихійні лиха, протиправні дії третіх осіб (крадіжка, пограбування) пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем і систем пожежогасіння, стихійні лиха, падіння дерев або повітряних апаратів, бій віконних шибок та вітрин, вандалізм, тощо.

Важливо! Покриття творів мистецтва на звичайних умовах страхування майна надають власнику недостатній захист від ймовірних ризиків, не враховуючи специфіку об’єкта, покладають додаткові обов’язки із забезпечення збереження майна та впливають на підвищення страхового платежу.

За стандартними умовами майнового страхування не покриваються збитки, які заподіяні творам мистецтва внаслідок:

• природних змін (зношення), занепаду, наявності прихованих внутрішніх дефектів;
• впливу комах, радіації, зношення. Поступове погіршення стану твору внаслідок впливу комах, паразитів, або виявлення дефекту (який відноситься до фізичних характеристик речі або прогресування раніше наявних дефектів, що спричинили погіршення речі без стороннього втручання);
• конфіскації, експропріації, арешту, знищення або пошкодження застрахованого об’єкта за розпорядженням державних органів, затримання та вилучення речі, пред’явлення претензій з боку третіх осіб, які оспорюють право власності на твір (титульне страхування). Прикладом такого випадку може бути пред’явлення вимоги про повернення речей, вилучених після революції або в ході Другої Світової війни, дійсному або уявному власникові, його спадкоємцеві;
• ремонту, відновлення, реставрації, процесу ретушування, внесення будь-яких інших змін. Наприклад, якщо особою укладено договір, відповідно до переліку, що додається до договору майнового страхування, яким охоплюється декілька творів. Так звернувшись з метою оцінки одного із предметів, особі рекомендується, не зважаючи на вже існуючу цінність картин, здійснити відновлення для того щоб її вартість зросла більше. В результаті некоректно змішаної пропорції матеріалів майстер наносить пошкодження та мастить портрет;
• впливу шкідливого світла, вологості або зміни температури. Виняток становить, коли шкода спричинена пожежею або бурями;
• впливу електронної або механічної несправності або поломки. Прикладом є випадок, коли внаслідок сплесків напруги металеві грати, за якими зберігаються предмети, пошкоджують статуетки, вироблені з крихких та делікатних матеріалів;
• розламування вітражів, виробів зі скла, скульптур із мармуру, фарфору та аналогічних крихких предметів. Окрім пошкоджень покритих договором страхування завданих внаслідок: вогню, удару блискавки, бурі, вибуху, землетрусу, повені або зіткнення, сходження залізничного транспорту.
  

Важливо! Покриття вищезазначених збитків може здійснюватися за домовленістю із страховиком за договором страхування творів мистецтва. До того ж крім зазначених ризиків за домовленістю із страховиком договір може покривати інші специфічні ризики властиві творам та покривати збитки внаслідок терористичних та воєнних дій.

Страхування на випадок крадіжки

Динамічне зростання страхування творів мистецтва пов’язано з ймовірністю викрадення цінностей. Передбачення у договорі ризику викрадення творів підвищує розмір страхового платежу. Вартість страхування всієї колекції музею на випадок крадіжки є досить дорогою, але, зазвичай, викрадається не вся колекція, а лише її частина.У зв’язку з цим слід зазначити, що у законодавстві відсутні спеціальні норми щодо кримінальної відповідальності за крадіжку творів мистецтва. Натомість, такі злочини підпадають під статтю 185 Кримінального кодексу України.

Титульне страхування творів мистецтва

Специфічним ризиком притаманним творам мистецтва є сумнівне походження твору або «дефектний титул», коли проданий твір не має документації, яка підтверджує, що твір беззастережно належить особі. Сумнівне походження може мати місце щодо предметів, які були втрачені в періоди війн та на територіях надзвичайних ситуацій та лиха. Стосовно творів мистецтва не існує такого поняття, як «ідеальний провенанс». Тому страховики можуть не прийняти на страхування предмети сумнівного походження та походження яких з 1933 по 1945 роки невідомо. Незалежно від того є володільцем твору сумнівного погодження, музей або колекціонер, справжній власник може використати правові та дипломатичні засоби для забезпечення своїх прав на твір мистецтва, який був викрадений або переміщений без належного правового титулу. Тому страхування титулу твору мистецтва може надати відшкодування вартість твору або судові витрати.

Настання страхового випадку

У разі пошкодження твору мистецтва, ставиться питання про обмеження його використання, можливості експонування, транспортування, та доцільність проведення його реставрації. Рішення щодо проведення реставрації приймається страховиком залежно від її вартості.

Відносно творів які вийшли з арт обігу внаслідок випадкового пошкодження застосовується поняття врятованого мистецтво. Врятовані твори мають своєрідну логіку розрахунку вартості. Не дивлячись на те, що твір може залишатися відносно недоторканими, не отримати істотних пошкоджень, він може втратити інтерес для арт дилерів та не приймати участь у обігу. Після визнання повної загибелі та виплати компенсації, твір мистецтва вважається офіційно позбавленим цінності, що неминуче призводить до його забуття, навіть при наявності ледве помітних пошкоджень.Рішення приймається страховиком залежно від вартості реставраційних робіт та твору.

Важливо! Відповідно до п.7.2. Інструкції про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам’яток Музейного фонду України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України 13.07.98 № 325основою для визначення страхової вартості музейних предметів є аукціонні ціни, що діють на момент укладання договору.Страхова вартість музейного предмета складається з його оціночної вартості та ступеня ризику (транспортування літаком на далекі відстані, морем тощо).Страхова вартість унікальних музейних предметів орієнтована на максимально високу межу його аукціонної вартості.

Розгляд спорів

Спори, пов’язані із страхуванням, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України (ст. 45 Закону України «Про страхування»).