Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення

Нормативна база

• Кодекс законів про працю України
• Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок від 08.02.1995 № 100

Вихідна допомога

Вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов'язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Вихідна допомога не належить до компенсаційних виплат, які, для прикладу, виплачуються при переведенні на роботу в іншу місцевість.

Розмір вихідної допомоги

Розмір вихідної залежить від обставин, за якими припиняється трудовий договір, та розміру середнього заробітку працівника або його конкретний заробіток у двотижневий період перед звільненням.

Вихідна допомога призначається :

У розмірі не менше середнього місячного заробітку

• у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи
• у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП)
• змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;(п.1ст. 40 КЗпП)
• виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (п.2 ст. 40 КЗпП);
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.6 ст.40 КЗпП);

У розмірі двох мінімальних заробітних плат

• У разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 КЗпП)

У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку

• внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору

У розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток

• у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41КЗпП

Строки виплати вихідної допомоги

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні,власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.