Зовнішньоекономічні договори (контракти)

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Господарський кодекс України
• Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
• Закон України "Про міжнародне приватне право"
• Указ Президента України від 04.10.1994 року №566/94 "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України"
• Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 року №444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті"
• Інкотермс Міжнародної торговельної палати від 01.01.2000 № 560 “Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати”
• Наказ Мінекономіки та євроінтеграції від 09 вересня 2001 poкy зa № 201 «Пpo затвердження Положення пpo фopмy зовнішньоекономічних договорів (контрактів)»

Загальні положення

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз.13 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження (абз.45 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Контрагент – це фізична або юридична особа, що є однією зі сторін угоди та бере участь у фінансовій операції для заключення договору. Головною метою, якого є забезпечення захисту свого підприємства, дотримання національного законодавства країн контрагентів і інше.

Міжнародні умови торгівлі (Incoterms) — це міжнародно визнана система торгових термінів, які застосовуються при поставках товарів.

Форма і порядок укладання зовнішньоекономічного договору

Укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) – це найважливіший елемент зовнішньоекономічної операції, це залежить від того, що саме контракт регламентує умови зовнішньоекономічної операції, її права і обов’язки сторін, а також їх відповідальність в разі невиконання договірних умов.

Положення про укладення, істотних умов і форми договору визначені статтями 638 – 647 Цивільного кодексу України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.  (ч.2 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Ч.3 ст. 31 Закону України “Про міжнародне приватне право” встановлює, що зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Умови зовнішньоекономічного контракту

Зміст договору складає:

• Умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
• Умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дo 07.08.2020 зовнішньоекономічні договори, контракти повинні були відповідати вимогам Наказу Мінекономіки та євроінтеграції від 09 вересня 2001 poкy зa № 201 «Пpo затвердження Положення пpo фopмy зовнішньоекономічних договорів (контрактів)». Пpoтe цeй документ втратив чинність. Іншого документу, який би встановлював вимоги до ЗЕД-дoгoворів, пoки нe пpийнятo. Пpoтe, пpи укладенні таких контрактів особливу увагу звертайте на наступне:    

• Найменування договору (договір купівлі-продажу, надання послуг, поставки тощо), його номер, а також дата укладення контракту.
• Преамбула.

Тут зазначаються повні найменування сторін ЗЕД-операції (згідно з відповідними реєстрами) із зазначенням країни, а також скорочене найменування сторін («Замовник», «Продавець», «Постачальник» тощо), уповноважена особа від імені якої укладається ЗЕД-контракт, найменування установчих або інших документів, на підставі яких діють установчі органи управління або представники контрагентів при укладенні ЗЕД-контракту.

• Предмет ЗЕД-контракту.

Тут зазначається, які товари (роботи, послуги) або інші обєкти цивільних прав, що один з контрагентів повинен поставити (здійснити) іншому, із зазначенням точного найменування, марки, зміст послуги або кінцевого результату роботи чи завершеного об’єкта.

Якщо товар (роботи, послуги) потребує детальнішої характеристики або номенклатура товарів (роботи, послуги) є значною, то такі дані можуть зазначатися у додатку або специфікації і мають бути невід’ємною частиною ЗЕД-контракту, про що зазначається у тексті самого договору.

• Ціна і загальна вартість.

Тут зазначається ціна за одиницю виміру товару, а також загальна вартість товару (роботи, послуги), крім випадків, коли ціни розраховуються за формулою, і валюта контракту. Якщо поставляються товари різної якості та асортименту, ціна зазначається окремо за одиницю товару кожного сорту, виду, марки.

• Умови платежів.

Умови про валюту платежу, способи, порядок і строки грошових або інших розрахунків та гарантії виконання сторонами зобов’язань з оплати. Також може зазначатися, на підставі яких документів здійснюється оплата, передплата та за чий рахунок здійснюється оплата комісій банків (Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 року №444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті").

• Термін дії договору.

Може бути безстроковий, тобто до повного виконання сторонами зобов’язань за договором, або з фіксованою датою завершення дії контракту

• Реквізити сторін.

Зазначається місце знаходження або місце проживання сторін (адреса, населений пункт, країна), повні поштові і платіжні реквізити контрагентів договору.

• Підписи уповноважених осіб та відбиток печатки (за її наявності).

До умов, які повинні бути передбачені в договорі або контракті (якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України), відносяться:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
2. Преамбула.
3. Предмет договору (контракту).
4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).
6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).
7. Умови платежів.
8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).
9. Упаковка та маркування.
10. Форс-мажорні обставини.
11. Санкції та рекламації.
12. Урегулювання спорів у судовому порядку.
13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

Окремі види зобов'язань регулюються розділом III книги п'ятої Цивільного кодексу України, Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" та інші.

Сторони зовнішньоекономічного договору

Сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) є суб'єкти, які мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до законів України або закону місця укладання договору (контракту).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

• фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи , кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та / або капітал яких повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
• спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
• державні замовники з державного оборонного замовлення;
• інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт), укладений резидентом України, повинен бути складений двома мовами: державною мовою України і мовою другої сторони контракту. Виконувати цю вимогу закону потрібно незалежно від того, яке право сторони вибрали для свого договору.

Права та обов'язки сторін

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Характеристика Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів

Правила ІНКОТЕРМС відомі в усьому світі і широко застосовуються в практиці міжнародної торгівлі. Правила видаються Міжнародною торговою палатою.

Застосування Правил ІНКОТЕРМС спрощує складання і погодження договорів, сприяє однаковому розумінню і тлумаченню контрагентами різних країн умов поставки, оскільки вони застосовуються в зовнішньоекономічній діяльності суб’єктами господарювання більшості країн світу.

Інкотермс можуть застосовувати лише та виключно для договорів постачання товарів, які мають матеріальну форму і можуть переміщуватись в просторі (Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати).

Зверніть увагу! З 1 січня 2020 року в світі набули чинності правила по використанню термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2020 року.

Державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Стаття 383 Господарського кодексу України передбачає, що Кабінет Міністрів України з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію.

Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначаються законом про зовнішньоекономічнудіяльність та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.

Виконання зобов'язань, що випливають із зовнішньоекономічних договорів (контрактів), не зареєстрованих в установленому законом порядку, тягне застосування до суб'єктів господарювання, які порушили цю вимогу, адміністративно-господарських санкцій, передбачених законом.

Визнання зовнішньоекономічного договору недійсним

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. (ч.3 ст.382 Господарського кодексу України).

У разі визнання правочину недійсним кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все (в даному випадку грошові кошти, отримані у вигляді фінансової допомоги, навіть якщо вони вже були витрачені в рамках виконання проекту), що вона одержала на виконання цього правочину (п.1 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Грошові кошти, отримані як фінансова допомога, можуть бути визнані як прибуток, що тягне за собою сплату податку на прибуток та штрафні санкції за несвоєчасну сплату зазначеного вище податку, а також виключення організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Наслідком визнання зовнішньоекономічного договору недійсним є:

1. втрата громадською організацією статусу неприбутковості;
2. нарахування на розмір отриманої фінансової допомоги податку на прибуток;
3. сплата організацією штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зазначеного вище податку.

Судова практика

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 м.Харків Справа №922/881/17 “ Про стягнення заборгованості за договором цесії № 1/16 від 16.06.2016 року в сумі 700150,00 дол. США”.

Зразок зовнішньоекономічного договору (контракту)

Файл:Зовнішньоекономічний контракт.docx