Визнання батьківства

НОРМАТИВНА БАЗА

• Конституція України[[1]]
  
• Сімейний кодекс України[[2]]
  
• Цивільний процесуальний кодекс України[[3]]
  
• Цивільний кодекс України[[4]]
  

ДИТИНА ТА ЇЇ ПРАВОВИЙ СТАТУС

Відповідь на це питання дає ст. 6 Сімейного кодексу України відповідно до якої

• правовий статус має дитина до досягнення нею повноліття;
  
• малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;
  
• неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
  

ПОНЯТТЯ ШЛЮБУ

Відповідно до ст.21 Сімейного кодексу шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка,зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ст. 52 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

ВИЗНАННЯ БАТЬКІВСТВА

Визнання батьківства — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов‘язків батька, визначених українським законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презумується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

ВИЗНАННЯ БАТЬКІВСТВА ЗА СПІЛЬНОЮ ЗАЯВОЮ БАТЬКІВ

Згідно ст.ст. 124, 126 Сімейного кодексу України, якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою,вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Отже, якщо відсутня презумпція батьківства і батьки дитини не мають заперечень проти реєстрації встановлення батьківства, їм слід звернутися до органів реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання батька чи матері дитини або за місцем державної реєстрації народження дитини і представити перераховані нижче документи:

1. Спільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі.Заява має бути подана особисто батьками дитини;представництво не допускається. У разі, якщо будь-хто з батьків дитини не має можливості особисто подати спільну заяву, їх волевиявлення може бути оформлено окремими заявами про встановлення батьківства. При цьому підпис особи, що не має можливості бути присутнім при подачі такої заяви, повинна бути нотаріально посвідчена. Заява обов'язково має містити дату його складання та бути підписана заявниками - батьком і матір'ю дитини. При цьому, якщо заяву написано не від руки, а складено за допомогою друкувального пристрою, вона має бути підписана в присутності спеціаліста, який здійснює прийом даної заяви.
   
2. Документи, що засвідчують особи батьків дитини (таким документом для громадян, як правило, є паспорт громадянина України).
   
3. Документ, що підтверджує сплату державного мита.
   

Зразки бланків заяви та її заповнення, а також реквізити для сплати держмита, як правило, розміщуються на інформаційних стендах у приміщеннях органу ДРАЦС. Перераховані документи подаються у всіх випадках звернення за державною реєстрацією встановлення батьківства в позасудовому порядку. Крім них, якщо спільну заяву про встановлення батьківства подається після державної реєстрації народження дитини, також має бути надано свідоцтво про народження дитини.
Якщо ж батьки дитини вирішили зареєструвати встановлення батьківства одночасно з державною реєстрацією народження, а таке чинним законодавством допускається, їм буде достатньо пред'явити документ, що є підставою для державної реєстрації народження дитини (як правило, це відповідна довідка про народження, видана медичною організацією, у якій відбувалися пологи).
Крім того, майбутнім батькам, що не передбачають ухилятися від юридичного оформлення батьківства, важливо знати і про те, що спільна заява про встановлення батьківства може бути подана під час вагітності матері, якщо є підстави припускати, що його подача після народження дитини може виявитися скрутною або зовсім неможливою (наприклад, батькові дитини має бути тривале відрядження в «гарячу точку» і т. п.). У цьому випадку до трьох перерахованих вище обов'язковим документам має бути додана довідка, що підтверджує вагітність матері, видана в установленому законом порядку. Оформлення всіх необхідних документів та видача свідоцтва про встановлення батьківства проводиться в день звернення, за винятком двох випадків: коли заява про встановлення батьківства подається до народження дитини (під час вагітності матері) і коли місце державної реєстрації народження та встановлення батьківства не збігаються, а в свідоцтві про народження зазначено відомості про батька.
В останньому випадку може знадобитися час на підготовку та направлення запиту про висилку копії запису акта про народження, щоб з'ясувати підстави внесення таких даних. Зрозуміло, якщо відомості про батька були внесені за заявою матері дитини, проблем з реєстрацією встановлення батьківства не виникне.
І на закінчення розгляду питання про добровільне встановлення батьківства варто звернути увагу на ще 3 моменти:

• термін звернення за реєстрацією цього акта цивільного стану законом не обмежений;
  
• державну реєстрацію встановлення батьківства можна оскаржити тільки в судовому порядку, тобто інша особа, яка вважає себе батьком дитини, не має права вимагати встановити його батьківство шляхом звернення до органів РАЦС, якщо стосовно дитини раніше батьківство вже було встановлено;
  
• чоловік, що дав свою згоду на встановлення свого батьківства щодо дитини, біологічним батьком якої він не є, про що в момент дачі згоди йому було добре відомо, не має права оспорювати своє батьківство, якщо тільки він не береться довести, що згода ним була надана внаслідок психічного чи фізичного примусу.
  

ВИЗНАННЯ БАТЬКІВСТВА ЗА РІШЕННЯМ СУДУ

Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 цього Кодексу.
Якщо батьки дитини консенсусу досягти не змогли, без звернення до суду батьківство встановити не вийде. Оскільки найчастіше від добровільної реєстрації встановлення батьківства ухиляється батько дитини, судовий порядок визначення батьківства буде розглянуто виходячи з того, що позивачем є мати дитини, а відповідачем - його батько. Хоча не варто забувати, що з позовом може звернутися і батько дитини, в тому випадку, якщо від подачі спільної заяви про встановлення батьківства ухиляється його мати. Справи про встановлення батьківства розглядаються в порядку позовного провадження. Відповідно до ст.110 Цивільного процесуального кодексу України, для порушення цивільної справи необхідно звернутися з позовною заявою до районного суду за своїм місцем проживання або за місцем проживання відповідача. Згідно зі ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява подається у письмовій формі і повинна містити:

• найменування суду, до якого подається заява;
  
• ПІБ позивача і відповідача та їх місце проживання;
  
• зміст позовних вимог;
  
• виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
  
• зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
  
• перелік документів, що додаються до заяви;
  
• Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
  

Крім того, потрібно враховувати, що якщо є бажання змінити прізвище дитини на прізвище батька, потрібно вказати це в позовній заяві, оскільки при реєстрації встановлення батьківства без позитивного вирішення цього питання судом органу РАЦС не матиме законних підстав змінювати прізвище дитини. Якщо заявлені позовні вимоги будуть задоволені, то після вступу рішення суду в законну силу можна буде приступати до реєстрації встановлення батьківства в органах ДРАЦС. Для цього матері або батьку дитини або їх представникам (особисте звернення тут необов'язково) слід звернутися до органу РАЦС з наступними документами:

1. Заява про встановлення батьківства в письмовій формі.
   
2. Документ, що засвідчує особу заявника (або, якщо до органу РАЦС звертається представник, документ, що засвідчує його особу, та належним чином оформлена довіреність)
   
3. Документ, що підтверджує сплату держмита
   
4. Рішення суду про встановлення батьківства.

Згідно зі ст. 130 Сімейного кодексу України встановлення факту батьківства за рішенням суду.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 цього Кодексу.

ОСПОРЮВАННЯ БАТЬКІВСТВА ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ ВИЗНАННЯ БАТЬКІВСТВА

Сімейним кодексом України також передбачено оспорювання батьківства і про це мова йдеться в ст.ст. 136-138 цього кодексу. Відповідно до вказаних статей, особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, 124, 126, 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши до суду позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття і не можливе у разі смерті дитини. Однак не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч.1 ст.123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
У випадку якщо чоловік, який записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства. Якщо ж той, хто записаний батьком дитини, помер після пред’явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці. Також спадкоємці: дружина, батьки та діти, можуть оспорити батьківство, якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла. При цьому, до вимоги про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини, позовна давність не застосовується, відповідно до п.1 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України. Право оспорити батьківство свого чоловіка має також і жінка, яка народила дитину у шлюбі, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. При цьому, вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. До даної вимоги матері встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини. Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Підводячи підсумок можна зазначити, що на сьогодні існує 2 способи встановлення батьківства:

1. добровільний за заявою матері та батька дитини;
   
2. примусовий за рішенням суду.
   

І якщо перший спосіб є порівняно простим, то другий – більш складний в силу того, що потребує звернення до суду та подальшої участі у судовому процесі. Варто також пам’ятати, що у справах про встановлення батьківства суд призначає судово-біологічну (судово-генетичну) експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, і навіть, якщо відповідач ухиляється від даної експертизи, то суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.