Відповідальність лікаря-стоматолога за правопорушення, вчинене ним при здійсненні професійної діяльності

Нормативна база

• Конституція України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Кримінальний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”
• Закон України «Про звернення громадян»
• Закон України «Про захист прав споживачів»
• Національний класифікатор професій ДК 003:2010, наказ Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327

Загальні положення

Закону про стоматологічну діяльність в Україні не має, але в Національному класифікаторі України «Класифікатор професій» ДК 003:2010 передбачено:

• Лікар – стоматолог;
• Лікар – стоматолог – ортодонт;
• Лікар – стоматолог – ортопед;
• Лікар – стоматолог – терапевт;
• Лікар – стоматолог – хірург.

Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи).

Скарга на лікаря-стоматолога

Міністерство охорони здоров’я України (Далі – МОЗ) пропонує позасудове альтернативне вирішення проблеми (спору) – направлення скарг до уповноважених органів та осіб. У міністерстві вбачають такий спосіб більш ефективним та, головне, більш швидким засобом відновлення порушених прав, що відіграє важливу роль для кожної хворої особи.

Письмова скарга

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» скарга адресуються посадовій особі, до повноважень якої належить вирішення порушеного у зверненні питання. У випадку з лікарем-стоматологом, скарга подається:

• головному лікареві або особі, уповноважену виконувати його функції.
• департамент/управління охорони здоров’я міста чи області.

Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду

Усна скарга

• Гаряча лінія уряду – 15-45.
• Гаряча лінія Міністерства охорони здоров'я України 0 800 505 201.
• Гаряча лінія місцевих органів влади або місцевого самоврядування.

Важливо! Телефонні “гарячі лінії” центральних органів виконавчої влади.

Зверніть увагу! Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» термін розгляду скарги не може перевищувати одного місяця з дня подачі. У виняткових випадках цей термін може бути продовжений максимум до 45 днів.

Види відповідальності стоматологів

Відповідно до статті 80 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” особи, винні в порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Цивільно-правова відповідальність лікаря-стоматолога

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з чинним законодавством відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, регулюються главою 82 Цивільного кодексу України (далі — ЦК). Зокрема, статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Особливості, які притаманні відшкодуванню шкоди здоров’ю, заподіяної при невдалому медичному втручанні:

По-перше, стаття 1172 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування юридичною особою (у тому числі медичним закладом, його медичним персоналом) або фізичною особою (медичним працівником — підприємцем) шкоди, заподіяної при виконанні ними своїх трудових (професійних, службових) обов’язків. До речі, при заподіянні каліцтва або іншого ушкодження здоров’я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов’язані відшкодувати:

1. потерпілому, заробіток (доходи від трудової діяльності), втрачений ним унаслідок викликаної цим втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати викликані ушкодженням здоров’я додаткові витрати на лікування, придбання ліків, протезування, постійний догляд, посилене харчування, санаторно-курортне лікування тощо (ст. 1995–1999 ЦК);
2. у разі смерті потерпілого — непрацездатним особам, які перебували на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання (у тому числі дитина, народжена після смерті) — частку середньомісячного заробітку потерпілого, що припадала на цих осіб або на яку вони мали право відповідно до чинного законодавства (ст. 1200 ЦК);
3. у разі ушкодження здоров’я неповнолітнього, який не досяг 14 років (учні — 18 років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, — пов’язані з ушкодженням здоров’я необхідні витрати на лікування, протезування, постійний догляд тощо. Після досягнення потерпілим 14 років (учнями — 18 років) — шкоду, пов’язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, а після початку трудової діяльності потерпілого відшкодування може бути збільшено (на його вимогу), виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації. Якщо такий неповнолітній на момент ушкодження здоров’я мав заробіток — виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) (ст. 1999 ЦК).

По-друге, кожен потерпілий споживач медичної послуги має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди незалежно від того, чи був він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) цих послуг (ст. 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів»). До того ж, відповідно до чинного цивільного законодавства України шкода, завдана внаслідок недоліків послуг (робіт), підлягає відшкодуванню їх виконавцем (ст. 1210 ЦК).

По-третє, при ушкодженні здоров’я відшкодовується не тільки матеріальна шкода або збитки, а й моральна (немайнова) шкода, порядок відшкодування якої дещо відрізняється від порядку відшкодування матеріальної (ст. 1168 ЦК).

За цивільним законодавством України, зокрема відповідно до статті 1195 ЦК, майнова шкода полягає у реальних матеріальних витратах, передусім у витратах на відновлення здоров’я та працездатності. Так, до реальних матеріальних збитків при заподіянні шкоди здоров’ю належать втрачений заробіток і додаткові витрати потерпілого (постраждала особа змушена робити додаткові витрати на купівлю ліків, протезування, плату за догляд, необхідність додаткового посиленого харчування, придбання спеціальних транспортних засобів, проходження курсу реабілітації, які також потребують справедливої компенсації).

Зверніть увагу! При спричиненні смерті пацієнта майнова шкода може полягати ще й у втраті утримання, як правило, непрацездатних осіб, що були на утриманні померлого або які мали право на його утримання до дня смерті, а також у витратах на лікування, яке передувало смерті, та на поховання.

Адміністративна відповідальність лікаря-стоматолога

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Стоматологи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення санітарних норм (ст. 42 КпАП) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність лікаря-стоматолога

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кодексом. Переважна більшість медичних злочинів закріплені в розділі II Кримінального кодексу “Злочини проти життя і здоров’я людини”. Що стосуються лікаря-стоматолога:

1. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби - неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ст. 131 КК);
2. Незаконна лікувальна діяльність - заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, що здійснюється особою, яка не має належної медичної освіти (ст. 138 КК);
3. Ненадання допомоги хворому медичним працівником - ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого (ст. 139 КК);
4. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником - невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. (ст. 140 КК);
5. Порушення прав пацієнта - проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки (ст. 140 КК).

Важливо! Згідно з частиною третьою статті 34 Закону лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Скарга на приватні стоматологічні клініки/стоматолога

Важливо! При зверненні до приватної клініки/стоматолога вимагайте надати Вам для ознайомлення ліцензію на медичну практику, яку видає Міністерство охорони здоров'я України.

У разі, якщо приватна клініка або приватний лікар-стоматолог надали неякісні послуги, то варто пам’ятати, що ви як пацієнт звернулися до них за отриманням послуг як споживач, а споживачів, як відомо, захищає Закон України «Про захист прав споживачів».

В статті 1-1 Закону «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Зверніть увагу! Наявність таких правових взаємовідносин, підтверджує відповідний договір.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» договір між споживачем і виконавцем (продавцем) може бути не тільки письмовий, але і усний. Вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Договір про надання стоматологічних послуг не є обов’язковим, клініка може самостійно вирішити, чи є необхідність в його укладанні. Зазвичай у документі передбачаються умови та порядок лікування, порядок оплати, особливо в разі тривалого лікування, коли оплата може здійснюватися частинами, порядок повернення коштів тощо.

Важливо! Таким чином, навіть якщо ви не укладали договір зі стоматологічною клінікою або приватним стоматологом, на ваші взаємини все одно поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.3 ст. 5 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Судова практика:

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області "Про стягнення, на користь пацієнта 127 197 грн., про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди" № 428/8040/19 від 02 червня 2021 року.