Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

Нормативна база

• Європейська конвенція про видачу правопорушників;
• Кримінальний процесуальний кодекс України;
• Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників».

Загальна інформація

Екстрадиція - одна з форм міжнародного співробітництва щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця.

До процедури екстрадиції входять такі процесуальні дії:

• затримання особи, яка вчинила злочини за межами України (ст. 582 КПК України);
• тимчасовий арешт (ст. 583 КПК України);
• екстрадиційний арешт (ст. 584 КПК України);
• екстрадиційна перевірка (ст. 587 КПК України).

Відповідно до ч. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців.

В ч. 2 вказаної конвенції зазначено, що якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення. За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.

Згідно з ч. 1 ст. 573 КПК України запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

Звертаємо увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 573 КПК України центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені КПК України або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.

Порядок видачі особи (екстрадиція)

Процедура видачі особи ( екстрадиція) здійснюється за наступними стадіями:

1. Отримання правоохоронними органами України інформації про конкретне місце перебування на території України особи, яка підозрюється іноземною державою у вчиненні злочину і щодо якої компетентним органом іноземної держави обрано запобіжний захід;
2. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою, повідомлення про це компетентних органів цієї держави;
3. Застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу - тимчасовий або екстрадиційний арешт (після надходження запиту);
4. Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію).
5. Екстрадиційний арешт або ж застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, або ж відмова у застосуванні запобіжного запиту;
6. Екстрадиційна перевірка;
7. Прийняття рішення про екстрадицію або відмову у екстрадиції особи іноземній державі;
8. Фактична передача особи запитуючій державі.

Окрім того, Верховна Рада України 2 жовтня 2018 року прийняла Закон України № 2577-VIII "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу і Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видавання правопорушників". Вказаний Закон дозволяє затриманим, які перебувають у міжнародному розшуку, просити про застосування до них спрощеного порядку видавання, не чекаючи надходження формального запиту на екстрадицію.

Водночас спрощений порядок видавання не застосовують у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності або відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що екстрадиція може суперечити інтересам національної безпеки, або особа, яку розшукують, є громадянином України.

Згідно з чинною редакцією КПК України спрощений порядок видачі особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви про згоду на екстрадицію, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. За наявності такої заяви видача можлива без проведення у повному обсязі екстрадиційної перевірки.

Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

Під час здійснення затримання особи, яка розшукується іноземною державою, остання має право на адвоката. Під час здійснення екстрадиційного затримання адвокату і клієнту слід обов’язково реалізувати право на конфіденційне побачення. Спілкування із затриманим не може бути обмежене в часі, до того на такій зустрічі є неприпустимою присутність конвою, оперативних або інших працівників міліції.

Під час першого спілкування адвокат докладає необхідних зусиль для встановлення психологічного контакту з підзахисним, пояснює, що захисник використовує лише законні засоби захисту, і отримана від клієнта інформація щодо обставин та його позиції у справі є конфіденційною та складає предмет адвокатської таємниці.

При здійсненні екстрадиції особи діяльність адвоката полягає у:

• наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
• складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
• захист прав, свобод і законних інтересів особи, що розшукується іноземною державою, під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту;
• оскарження рішення суду щодо застосування до особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту та ін.

Крім зазначених дій адвокат повинен:

1. дослідити особливості кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, і порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із Кримінальним кодексом України;

2. дослідити акти про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім того, правову допомогу можуть також надати іноземні адвокати країни, якою оголошено розшук особи, особливо, якщо вони надавали цій особі раніше правову допомогу. Цінність таких міжнародних консультацій полягає ще й у тому, що від іноземних колег можна отримати інформацію і копії процесуальних і судових рішень, які приймались на користь особи.

Згідно ст. 589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо:

1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України;

5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України;

6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.