Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину

Нормативна  база

•  Конституція України
•  Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
•  Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
•  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX
• Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"
• Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13 березня 2020 року № 663 «Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19»
• Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 25 лютого 2020 року № 521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб»

Загальна інформація

Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.

Рекомендації під час карантину, введеного у зв’язку з коронавірусом COVID-19

Карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Наказом Міністерства охорони здоров’я  від 25 лютого 2020 року №521«Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» коронавірус COVID-19 внесено до списку особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані:

• вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб;
• виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;
• проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження.

Стаціонарне лікування та/або самоізоляція під час карантину

Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих хвороб або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють реальну небезпеку зараження оточуючих, підлягають лікуванню, медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відповідних закладів охорони здоров'я чи наукових установ.

Порядок госпіталізації, лікування та медичного нагляду за хворими на інфекційні хвороби, контактними особами та бактеріоносіями, умови їх перебування у відповідних закладах охорони здоров'я та наукових установах установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 березня 2020 року № 663 « Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19»затверджено Рекомендації щодо дій державних установ обласних та Київського міського лабораторних (у тому числі на всіх видах транспорту) центрів Міністерства охорони здоров’я України при виявленні особи, яка відповідає визначенню випадку COVID-19, Стандарти медичної допомоги COVID-19 та Стандарт фармацевтичної допомоги.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» особи, які хворіють особливо небезпечними та небезпечними інфекційними хворобами або є носіями збудників цих хвороб, відсторонюються від роботи та іншої діяльності, якщо вона може призвести до поширення таких хвороб. Вони підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою допомоги з коштів соціального страхування в порядку, що встановлюється законодавством. Такі особи визнаються тимчасово чи постійно непридатними за станом здоров'я до професійної або іншої діяльності, внаслідок якої може створюватися підвищена небезпека для оточуючих у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної роботи.

Особи, хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, - обов'язковому медичному нагляду і карантину в установленому порядку.

Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань, умови визнання особи хворою на інфекційну хворобу або носієм збудника інфекційної хвороби, протиепідемічні і карантинні правила встановлюються в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»визначено, що Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

Самоізоляція

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню на території України COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19.
Самоізоляції підлягають:

• особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
• особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом COVID-19 в легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
• особи, що перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19, крім таких осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою:

1. осіб, які не досягли 12 років;
2. осіб, які є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 та не перебували на території таких держав протягом останніх 14 днів або прямують територією України транзитом та мають документи, що підтверджують виїзд за кордон протягом двох діб;
3. працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
4. водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїздних і локомотивних бригад;
5. інструкторів збройних сил держав - членів НАТО та держав - учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил;
6. діячів культури за запрошенням закладу культури разом з однією особою, що супроводжує кожного з них;
7. осіб, що здійснюють перевезення гемопоетичних стовбурових клітин для трансплантації;
8. осіб, які мають негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції, який проведено не більш як за 48 годин до перетину кордону.

• особи, які прибувають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, крім таких осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою:

1. осіб, які не досягли 12 років;
2. працівників представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні;
3. осіб, які мають намір вступити до закладів освіти, розташованих на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;
4. здобувачів освіти, які навчаються в закладах освіти, розташованих на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;
5. одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, інших законних представників чи інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників, які супроводжують осіб, зазначених в абзацах четвертому і п’ятому цього підпункту;

• особи з підтвердженим діагнозом COVID-19, виписані із закладу охорони здоров’я, до моменту одужання відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

Державою із значним поширенням COVID-19 є держава, в якій кількість нових випадків реєстрації хвороби COVID-19 на 100 тис. населення за останні 14 днів перевищує кількість таких випадків в Україні. Перелік держав із значним поширенням COVID-19 формується Міністерством охорони здоров’я та переглядається кожні сім днів.

Особа, яка підлягає самоізоляції у зв’язку з перетинанням державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них, зобов’язана встановити та активувати мобільний додаток системи “Вдома” (далі - мобільний додаток). У разі неможливості встановлення такого мобільного додатка особа підлягає обсервації.
Самоізоляція, обсервація особи у зв’язку з перетинанням державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них припиняється в разі одержання негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції, який проведено після перетинання державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Строк самоізоляції

Лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19.

Строк самоізоляції становить 14 днів для осіб, які:

• мали контакт з хворим на COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування, з моменту контакту з хворим;
• здійснили перетин державного кордону або перетин контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї та дали згоду на самоізоляцію з використанням системи через мобільний додаток, з моменту перетину державного кордону або перетину контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Зобов’язання щодо самоізоляції припиняється автоматично після закінчення строку самоізоляції.

Контроль за перебуванням особи в місці самоізоляції

Особи, які потребують самоізоляції, зобов’язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають.
Поточний контроль за перебуванням особи в місці самоізоляції здійснюється за вибором особи в один із таких способів:

• працівниками Національної поліції, Національної гвардії відповідно до внутрішнього порядку заходів з контролю за самоізоляцією, державних установ епідеміологічного профілю МОЗ, уповноваженими органами місцевого самоврядування посадовими особами;
• за допомогою системи через мобільний додаток.

Особа вважається такою, що обрала здійснення контролю за допомогою системи через мобільний додаток, з моменту авторизації в ньому. До моменту авторизації поточний контроль здійснюється працівниками Національної поліції, Національної гвардії, державними установами епідеміологічного профілю МОЗ, посадовими особами уповноважених органами місцевого самоврядування. Поточний контроль за додержанням умов самоізоляції з використанням мобільного додатка здійснюється за допомогою сукупності інформації, зокрема перевірки відповідності фотографії обличчя особи еталонній фотографії, зробленій під час встановлення мобільного додатка, та геолокації мобільного телефона в момент фотографування.

Після встановлення мобільного додатка в будь-який час протягом доби особа отримує повідомлення (push-повідомлення). У разі отримання повідомлення особа повинна протягом 15 хвилин за допомогою мобільного додатка зробити фото свого обличчя.

У разі невідповідності геолокації або фотографії, відсутності зв’язку з мобільним додатком, видалення, встановлення обмежень щодо передачі інформації за допомогою мобільного додатка до органів Національної поліції надсилається повідомлення про випадок порушення умов самоізоляції. Надсилання повідомлення є підставою для подальшого здійснення органами Національної поліції, Національної гвардії контролю за додержанням зобов’язання щодо самоізоляції.

Надсилання повідомлення до органів Національної поліції не може бути окремою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину.

Обов’язкова госпіталізація до обсерваторів (ізоляторів)

Підставами для обсервації особи є:

• заява особи про добровільну обсервацію у зв’язку з неможливістю дотримання вимог самоізоляції;
• порушення двічі особою умов самоізоляції;
• відмова особи, яка мала контакт із хворими або має ознаки інфікування COVID-19, від медичного обстеження за направленням лікуючого лікаря;
• перетин державного кордону особою (крім осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою);
• перетин державного кордону особою, яка прибула з держави або є громадянином (підданим) держави із значним поширенням COVID-19 (крім осіб, які є громадянинами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 та не перебували на території таких держав протягом останніх 14 днів або прямують територією України транзитом та мають документи, що підтверджують виїзд за кордон протягом двох діб, працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїздних і локомотивних бригад, учасників зовнішнього незалежного оцінювання та вступних випробувань, зокрема для вступу через освітні центри “Крим - Україна” та “Донбас - Україна” за запрошенням закладу вищої (фахової передвищої) освіти, разом з однією особою, що супроводжує кожного з них, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою).

Механізм організації роботи місць обсервації та обсервації осіб, які здійснюють перетин державного кордону визначено в Порядку проведення обов’язкової обсервації осіб, які здійснюють перетин державного кордону, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392.

Відповідальність за відмову від лікування/самоізоляції

Відмова від госпіталізації хворого з підозрою на коронавірус та відмова від ізоляції осіб, якщо вони мали контакт з хворими на коронавірус та самовільне залишення місця обсервації особою, яка може бути інфікована коронавірусною хворобою COVID-19 розцінюється як порушення санітарно-протиепідемічних правил і норм та відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX та статті 44 (3) Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, -

♦ тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо особа,яка мала контакт з хворим на коронавірус порушила умови ізоляції, що спричинило або могло спричинити поширення захворювання відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX та статті 325 Кримінального кодексу України про порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням:

1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, -

♦ карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

♦ караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.