Спадкування у селянських господарствах

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Закону України "Про фермерське господарство"
• Закон України "Про особисте селянське господарство"

Основні положення

Фермерське господарство - це організаційна форма здійснення підприємницької діяльності, або однією особою, або декількома родичами, або членами сім’ї. Тому таке утворення не слід ототожнювати з іншими формами організації підприємницької діяльності. В основі такого об’єднання лежить Статут, де зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Отже, статут фермерського господарства треба сприймати, як установчий договір для колективного його складу та документ, у якому буде встановлено первісні внески до фермерського господарства, які мають визначати статус майна у фермерському господарстві.

Сучасним фермерським господарствам можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Конкретизуючи положення статті 19 Закону України «Про фермерське господарство», можна додати зернозбиральні комбайни, вантажні автомобілі, худобу та інше майно.

Порядок спадкування майна члена фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог законодавства України, втім, треба зазначити, що питання про спадкування земель фермерського (селянського) господарства є одним з найменш розроблених в українському законодавстві.

Спадкування у фермерському господарстві

Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання.

Успадкування фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу, або його частини, полягає не в спадкуванні права на участь, а в спадкуванні права на частку в статутному (складеному) капіталі, оскільки право на участь нерозривно пов’язане з особою спадкодавця і належить до прав та обов’язків, які не входять до складу спадщини відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України.

Варіанти спадкування

Коли фермерське господарство створено одним учасником, то можливими варіантами успадкування можуть стати:

1) у разі успадкування майна фермерського господарства одним спадкоємцем він буде правонаступником успадкованого майна фермерського господарства з перспективою подальшого ведення фермерського господарства, якщо він бажатиме його вести і буде включений відповідно до вимог Статуту до його складу замість померлого учасника фермерського господарства. Якщо він не бажатиме займатися фермерською діяльністю, він буде правонаступником майна товариства з перспективою припинення діяльності фермерського господарства;

2) у разі спадкування кількома спадкоємцями вони вважатимуться правонаступниками майна фермерського господарства в отриманих долях, з перспективою подальшого ведення фермерського господарства на колективних засадах чи припинення його діяльності в разі якщо жоден з них не виявить бажання займатися фермерською діяльністю (стаття 35 Закону України «Про фермерське господарство»). Якщо частина спадкоємців виявлять бажання займатися фермерською діяльністю, а частина — ні, то спадкоємці, які не бажатимуть займатися фермерською діяльністю, вправі вимагати від фермерського господарства компенсації їм вартості частини успадкованого майна від фермерського господарства в складі інших спадкоємців.

Порядок спадкування

Першим кроком спадкоємців (у т. ч. і спадкоємців особи, яка одноособово створила фермерське господарство) для здійснення своїх спадкових прав є звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для прийняття спадщини та отримання (після закінчення 6-місячного строку) свідоцтва про право на спадщину. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно здійснюється нотаріусом на підставі поданих спадкоємцем особистих документів (паспорт, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку) та правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. Законодавством не затверджено чіткого переліку правовстановлюючих документів. Тому в кожному конкретному випадку допомогти спадкоємцю визначити, які саме документи необхідні для оформлення спадкових прав, може нотаріус, який відкрив спадкову справу. Для цього йому необхідно надати статут господарства, адже саме статут установлює первісні внески до фермерського господарства (що характеризують статус майна господарства), визначає порядок формування майна господарства (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього тощо. Отже, нотаірус після детального аналізу основних положень статуту визначає, що є спадковим майном фермерського господарства, який правовий статус такого майна та, відповідно, які саме документи необхідні для оформлення спадкових прав. Власником майна, яке використовується господарством, створеним одноособово спадкодавцем, може бути сам спадкодавець (як фізична особа) або фермерське господарство (як юридична особа). Залежно від цього визначається перелік документів, що підтверджують його склад.