Особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років

Нормативно-правова база

• Кримінальний кодекс України

• Кримінально-виконавчий кодекс України

• Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 21 березня 2013 року № 500/5/219 «Про затвердження Типового положення про будинок дитини при виправній колонії»
• Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі»

• Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»
  

Особливості відбування покарання засудженими жінками

Призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок здійснюється на загальних підставах, що передбачені чинним кримінальним і кримінально-виконавчим законодавством. Термін покарання, що може бути призначений жінкам становить від 1 до 25 років, до жінок також застосовується довічне позбавлення волі (окрім тих, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку).
Аналіз кримінально-виконавчого законодавства вказує на відсутність окремої системи кримінально-виконавчих норм, які б виключно регулювали виконання та відбування покарання жінками засудженими до позбавлення волі. Хоча варто зазначити, що у Кримінально-виконавчому кодексі України передбачено декілька статей, що розкривають особливості відбування жінками покарання у виді позбавлення волі. Такими нормами є ст. ст. 18, 92, 101, 108, 111, 112, 115, 118, 120, 132, 141, 142 КВК України. Їх аналіз дозволяє прийти висновку, що особливості відбування покарання у виді позбавлення волі зводяться до встановлення у статтях КВК України певних пом’якшень режиму тримання та особливостей влаштування побуту жінок. Пом’якшення режиму тримання пояснюється відношенням до жінки у нашому суспільстві, в тому числі і до засуджених жінок, їх фізіологічними та фізичними особливостями.
Після призначення покарання і вступу вироку суду у законну силу жінки доправляються до виправної колонії на загальних підставах. За загальним правилом жінки засуджені до позбавлення волі направляються до виправних колоній під охороною, окремо від інших засуджених.

Види виправних колоній до яких направляються засуджені жінки

Колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання	Колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання	Колоній середнього рівня безпеки жінки
Направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України. Виняток: Не підлягають розподілу та направленню із СІЗО до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років.	Направляються жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК України	Направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії

Прийняття засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією з прийняття та розподілу засуджених під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника установи, персонал оперативного підрозділу, підрозділів нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових рішень, соціально-виховної та психологічної роботи, інтендантського та господарського забезпечення та медичної частини. Склад комісії щороку затверджується наказом начальника установи виконання покарань.
Під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справ і встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи. Медичний працівник проводить первинний медичний огляд засуджених відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767.
Протягом доби засуджені проходять медичний огляд, і за ними встановлюється медичний нагляд тривалістю 14 діб. У разі виявлення в цей період інфекційно хворих вони терміново ізолюються в медичній частині установи виконання покарань, а в установі проводиться комплекс протиепідемічних заходів.
Під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджені ознайомлюються з порядком і умовами відбування покарання, зі своїми правами та обов’язками, встановленими законодавством України та цими Правилами, проходять інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, попереджаються про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання в установі виконання покарань. Вони інформуються про передбачені законодавством України підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, повідомляються про застосування в установі виконання покарань аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.
Жінкам, які відбувають покарання у виправних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одну засуджену у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов.
Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Так у дворах для прогулянки жінок з дітьми і вагітних жінок засівається трава або висаджуються квіти. Для дітей влаштовуються пісочниці.
Жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
Протягом строку відбування покарання у дільниці ресоціалізації жінки зобов’язані працювати, за винятком жінок, яким виповнилося понад п’ятдесят п’ять років, особам з інвалідністю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - їм дозволяється працювати за бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. Забороняється використовувати працю засуджених:
а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова документація;
б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);
в) на посадах продавців, бухгалтерів–операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів;
г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;
д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників. Адміністрація колоній може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно–побутових умов засуджених або забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.

Організаційно-правові засади діяльності будинку дитини при виправній колонії

При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку.
Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини.
Приймання до будинку дитини, перебування та вибуття з нього дитини і засудженої жінки, яка має при собі дитину (дітей) віком до трьох років, здійснюються за заявою матері дитини, яку вона подає начальнику виправної колонії. Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України, направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.
Відвідування близькими родичами дитини, яка перебуває в будинку дитини, та умови їх спілкування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Діти, які перебувають у будинку дитини, за згодою батьків можуть передаватися їхнім родичам та за згодою батьків та рішенням органу опіки і піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
Спірні питання між матір’ю та батьком щодо місця проживання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом.
Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері.
Жінки, які мають дітей у будинку дитини, мають право:

• працювати за власним бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії виправної колонії;
• здійснювати короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більш як десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більш як три доби).

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування - іншим особам або після досягнення ними трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів. Жінки, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, зобов’язані:

• дотримуватись правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії;
• брати участь у програмах диференційованого виховного впливу, медико-соціальної допомоги, розвитку батьківських навичок;
• відповідати за життя і здоров’я дитини;
• здійснювати догляд, годування і виховання дитини;
• годувати дітей їжею, що приготовлена на кухні будинку дитини;
• під наглядом лікаря-педіатра, вихователя проводити роботу з дітьми, яка сприяє їх розвитку;
• дотримуватись правил особистої гігієни;
• утримувати в чистоті жилі і комунально-побутові приміщення будинку дитини, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм;
• зберігати продукти харчування і предмети особистого користування у відведених для цього місцях;
• виконувати законні вимоги персоналу будинку дитини;
• виконувати роботи із благоустрою території будинку дитини і роботи з поліпшення культурно-побутових умов щодо перебування і виховання дітей у будинку дитини;
• виконувати заходи протиепідемічного характеру;
• сумлінно виконувати рекомендації лікаря і медичного персоналу у разі захворювання дитини;
• виконувати протипожежні правила і правила техніки безпеки.

Жінкам, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, забороняється:

• без дозволу адміністрації виправної колонії самовільно залишати територію будинку дитини;
• курити на території будинку дитини;
• створювати конфліктні ситуації;
• годувати дитину продуктами харчування на власний розсуд або приготовленою власноруч їжею.

Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати у будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй надається можливість вільно спілкуватися з дитиною з урахуванням правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії. Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, вільний від виконання покладених на неї обов'язків. Відвідування будинку дитини засудженими жінками, які не виявили бажання проживати спільно зі своїми дітьми, здійснюється відповідно до розпорядку дня засуджених, що затверджується начальником виправної колонії.

Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії

Відповідно до ст. 142 КВК України засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, може бути дозволено проживання за межами виправної колонії. При цьому на кожну засуджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії. Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення встановленого зразка.
Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:

• оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;
• можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;
• можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;
• користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;
• у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;
• після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.

Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.
Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше трьох діб).
Не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація колонії зобов’язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення або помилування. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів. Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов’язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
Засуджені до позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Діти засуджених жінок, які відбувають покарання, до трирічного віку забезпечуються харчуванням і речовим майном за нормами, установленими для дітей, які перебувають у будинках дитини при виправних колоніях. За бажанням засуджених за харчування та речове майно дитини може видаватися грошова компенсація. Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.
Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.
Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.
У лікувальних закладах кримінально-виконавчої системи жінки тримаються окремо від чоловіків.