Надзвичайний стан та надзвичайна ситуація

Нормативна база

• Кодекс цивільного захисту України
• Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану"

Загальні поняття

Надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності;

Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян.

Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення, поділяються за такими основними ознаками:

За галузевою ознакою:

• Надзвичайні ситуації техногенного характеру;
• Надзвичайні ситуації природного характеру;
• Антиконституційного спрямування;
• Надзвичайні ситуації військового характеру;

За територіальними ознаками:

• Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня;
• Надзвичайна ситуація регіонального рівня;
• Надзвичайна ситуація місцевого рівня;
• Надзвичайна ситуація об'єктового рівня;

Що перебачає введення надзвичайного стану або надзвичайної ситуації

Надзвичайна ситуація: влада, передусім служби цивільного захисту, працюватиме посиленно у спеціальному режимі, для подолання катаклізму, епідемії чи іншої надзвичайної ситуації. Влада має організувати регулярне сповіщення українців про події, пов’язані з ситуацією, локалізувати проблему, допомагати потерпілим, а за потреби – провести евакуацію жителів. Пряме втручання держави в управління приватними компаніями чи обмеження прав та свобод українців не передбачається.

Надзвичайний стан: у цей період держава може напряму управляти як державними, так і усіма приватними компаніями фактично у «ручному режимі», а права і свободи українців можуть бути значно обмежені.

Можливо запровадження комендантської години, і наказу не залишати домівок без вагомих причин, і обмеження свободи пересування країною, і перепрофілювання компанії на випуск необхідної для країни продукції чи послуги, і примусове відчуження або вилучення майна у громадян та бізнесу, тобто будь-які інші рішення, які допоможуть зберегти життя громадян та протистояти виклику у державі загалом.

Які права громадян обмежують ці режими

Режим надзвичайної ситуації відрізняється від надзвичайного стану тим, що він не обмежує права і свободи людей.

Але встановлює певні обов'язки для громадян, зокрема:

• дотримуватись правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;
• до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;
• дотримуватися режимів захисту від епідемії, радіації тощо.

Однак введення на території України надзвичайного стану, запроваджує такі обмежувальні заходи для громадян та бізнесу, як:

• встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;
• обмеження руху транспорту та їх огляд;
• посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
• заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
• заборона страйків;
• примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб.

Зважаючи на те, що вірус COVID-19 є надзвичайною ситуацією природного характеру, відповідно до статті 17 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», можуть вводитися додаткові обмежувальні заходи, а саме:

• запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;
• усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов'язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов'язків зазначених керівників на інших осіб;
• зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;
• мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов'язковою компенсацією понесених втрат;
• встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарних та протиепідемічних заходів;
• тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів, діяльність яких не пов'язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань тощо.

Також, з метою ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій, у мирний час може здійснюватися цільова мобілізація, обсяги і строк проведення якої визначаються в Указі Президента України про введення надзвичайного стану.

Хто ухвалює рішення

Надзвичайна ситуація: місцева влада.

Надзвичайний стан: Президент видає указ, який має ухвалити Верховна Рада, при чому протягом двох днів з моменту звернення Президента.

Причини введення

Надзвичайна ситуація: вводиться більше для активізації зусиль державної влади мінімізації локальної проблеми на рівні села, міста, району або області.

Надзвичайний стан: вводиться, щоб фактично протистояти загрозі існуванню держави чи її громадян, у критичній ситуації.