Правовий статус слідчого

Нормативна база

• Кримінальний процесуальний кодекс
• Наказ МВС України від 09 серпня 2012 року № 686 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України"
• Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України"
• Наказ Міністерства юстиції України від 08 лютого 2017 року № 313/5 "Про затвердження Інструкції з організації діяльності слідчих підрозділів органу Державної кримінально-виконавчої служби України"

Загальні положення

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (надалі – КПК). Слідчий – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом (КПК України), здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ № 570 від 06.07.2017 р. "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України", слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Особливості статусу слідчого визначаються тим, що він, з одного боку, виступає посадовою особою відповідного правоохоронного органу, де є слідчі підрозділи, а з другого - учасником кримінального провадження, тобто процесуальною фігурою. Відповідно в організаційному розумінні статус слідчого може розглядатися як сукупність прав та обов'язків, а також вимог до слідчого як державного службовця, специфіка яких визначається законами України.

Вимоги до посади слідчого

Загальними вимогами до слідчих усіх вище зазначених відомств є громадянство України та наявність необхідних ділових і моральних якостей. Додаткові вимоги встановлюються з урахуванням специфіки роботи відповідних органів.

Законодавчо не закріплена така вимога до слідчого як наявність вищої юридичної освіти. Що є вкрай дивним, так як вона фактично є вкрай необхідною слідчому з огляду на його важливий процесуальний статусу. Дана вимога закріплюється у підзаконних актах, що не можна визнати задовільним, оскільки це створює можливість для прийняття на посаду слідчого осіб без вищої юридичної освіти, що позначається на рівні фаховості та компетентності розслідування кримінальних правопорушень.

Проте слід зазначити, що з огляду на вимоги до слідчого, які ставляться при їх наборі в останній час від кандидатів окрім громадянства України та вищої юридичної освіти вимагається також вільне володіння українською мовою, бажана служба в Збройних Силах України або в ОВС. Крім того окремо виділено наявність знань основ правознавства, Конституції України, законів України «Про національну поліцію» та «Про запобігання корупції», Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України тощо.

Крім організаційного, слідчі мають процесуальний статус, який можна визначити як сукупність прав і обов'язків слідчого як учасника кримінального провадження з боку сторони обвинувачення, що є єдиним для всіх слідчих.

Повноваження слідчого

Незалежно від відомчої належності, усі слідчі мають однакові процесуальні права та обов’язки, проводять розслідування в одному і тому самому процесуальному порядку

Так, слідчий уповноважений:

• починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК;
• проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК;
• доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
• звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
• повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
• за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
• приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК;
• залучати захисника окрім обов'язкових підстав, в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
• здійснювати інші повноваження, передбачені КПК.

У кримінальному провадженні слідчий може також здійснювати управлінську діяльність, якщо він призначений керівником органу досудового розслідування старшим слідчої групи.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні. Слідчий має право в порядку, передбаченому КПК України, доручати відповідним уповноваженим оперативним підрозділам поліції проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання.

Працівники поліції зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Обов’язки слідчого

Наведені в попередньому розділі права є одночасно й обов'язками слідчого, тобто він повинен здійснювати вказані процесуальні дії і приймати рішення за наявності відповідних підстав.

Слідчий зобов’язаний:

• дотримуватися вимог Конституції України, КПК та законів України під час досудового розслідування;
• забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків;
• виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;
• забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;
• не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;
• не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості;
• у разі наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК, заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК.
• забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1. відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2. підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
3. слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідальність слідчого

Частиною 1 статті 40 КПК України визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовує держава за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 130 КПК держава, відшкодувавши шкоду, завдану слідчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.

Тобто, для притягнення до матеріальної відповідальності слідчого, необхідно встановити:

• Факт відшкодування шкоди з боку держави;
• Наявність обвинувального вироку стосовно слідчого, прокурора або ж вчинення ним дисциплінарного проступку.

Алгоритм дій, щодо ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності:

1. Скарга на дії/бездіяльність слідчого до слідчого судді;
2. Рішення суду про задоволення скарги;
3. Службове розслідування;
4. Дисциплінарне стягнення.

Процесуальна незалежність слідчого

З метою забезпечення незалежності слідчого та всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження закон передбачає поняття «процесуальної самостійності слідчого» та гарантії її забезпечення. Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Контроль за діяльністю слідчого

У частині 1 статті 39 КПК України законодавець визначив, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

1. визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
2. відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;
3. ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора.

Відповідно до ст. 36 КПК України прокурор має право:

1. доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
2. скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
3. ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
4. погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;

Отже, діяльність слідчого контролює керівник органу досудового розслідування уповноважений та прокурор.