Порядок звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
== '''Пов'язані статті''' == | == '''Пов'язані статті''' == | ||
[[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]] | [[Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів]] | ||
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]] | |||
[[Категорія:Виконання судових рішень]] |
Версія за 09:39, 29 грудня 2018
Нормативна база
- Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV
- Про міжнародне приватне право: Закон України від від 23.06.2005 № 2709-IV
- Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень: Наказ Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54
Загальний порядок звернення суду України із судовим дорученням до судів або установ інших держав
Відповідно до ст. 498 ЦПК України, у випадку, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Зміст і форма судового доручення
Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам , що предбачені в ст. 499 ЦПК УКраїни.
Так, у судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
- 1) назва суду, що розглядає справу;
- 2) за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;
- 3) найменування справи, що розглядається;
- 4) прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
- 5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
- 6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
- 7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.
Пов'язані статті
Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів