Охорона авторського права на фотографії у мережі Інтернет

Нормативна база

• Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів
• Цивільний кодекс України
• Закон України "Про авторське право і суміжні права"

Об'єкти авторського права

Згідно зі ст. 2 Бернської конвенції "Про охорону літературних і художніх творів" та п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права" фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, охороняються як об'єкти авторського права.

За змістом статей 420, 433, 435 Цивільного кодексу України, статей 6 і 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" вбачається, чи є конкретний результат об'єктом авторського права, а саме:

• доки не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею і таким, що охороняється авторським правом;
• правовій охороні як об'єкт авторського права підлягає твір, виражений в об'єктивній формі, а не його зміст;
• фотографічні твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Авторське право поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Охороні підлягають всі фотографічні твори, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети.

Порядок виникнення авторського права

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ч. 1 ст. 435 Цивільного кодексу України авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Ця презумпція захищає Вас як автора фотографічного твору, покладаючи обов'язок доказування авторства та правомірності використання спірного фото на опонента.
Для виникнення і здійснення авторського права НЕ вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. При цьому для об'єкта авторського права немає значення, опублікована світлина, чи ні.
Теоретично фотограф стає автором фотографії з моменту натискання на кнопку. Однак, з точки зору практики цього замало для реального захисту цінних знімків. Адже, по суті, фотографу ще треба довести право свого авторства. Для цього публікуйте свою фотографію не в повному розмірі, а обрізавши її частину. Оригінал цифрової фотографії і її подальші копії неможливо відрізнити один від одного, але такий спосіб допоможе внести «відмінність», а фото-оригінал слугуватиме Вашим доказом.

Щодо майнових та особисто немайнових права на фотографічні твори у тому числі на твори, виконані способами, подібними до фотографії описано далі.

Майновими правами автора є (ч.1 ст.440 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про авторське право та суміжні права») :

1. Виключне право на використання твору;
2. Виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, що дає право  дозволяти або забороняти:

• відтворення творів;
• публічне виконання і публічне сповіщення творів;
• публічну демонстрацію і публічний показ;
• будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
• переклади творів;
• переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
• включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
• розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
• подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
• здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп’ютер;
• імпорт примірників творів.

Цей перелік НЕ є вичерпним.

Важливо! Майнові авторські права самостійно може здійснювати фізична особа, яка досягла 14 років. Також вони є відчужуваними та можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Крім цього, слід відзначити, що майнові авторські права можуть переходити до інших осіб в порядку правонаступництва, в т. ч. спадкування.

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є (ч.1 ст. 423 та ст. 438 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права»):

• право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

• право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
• вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
• забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
• вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
• вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Особисті немайнові права автора не відчужувані іншим особам.

Межі користування об'єктами авторського права

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Правомірне використання без згоди автора встановлено ч. 2 ст. 444 Цивільного кодексу України та статтями 22-28 Закону України «Про авторське право та суміжні права», але особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

Тобто, допускається:

• відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
• відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;
• відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;
• відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення у обсязі, виправданому поставленою метою;
• використання правомірно оприлюднених творів для створення на їх основі іншого твору в жанрі пародії, попурі або карикатури;
• адаптація існуючих і створюваних аудіовізуальних творів для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією шляхом застосування аудіодискрипції (тифлокоментування).
• відтворення аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
• відтворення навчальними закладами для аудиторних занять творів з ілюстраціями за умови, коли:

1. обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
2. відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

• використання в особистих цілях або для кола сім’ї попередньо правомірно оприлюднені твори;

Цей перелік вільного використання фотографічних творів є вичерпним.

У п. 31 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право.

Згідно зі ст.1 Закону України  «Про авторське право і суміжні права» відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.

Якщо у зв'язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права", то це дає підстави для судового захисту авторського права (стаття 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Досудовий захист порушеного авторського права

У разі порушення будь-якою особою авторського права та (або) суміжних прав, вчиненого з використанням мережі Інтернет, особа, права якої були порушені, має право звернутися до власника вебсайту або вебсторінки, на яких розміщена або в інший спосіб використана відповідна електронна інформація, із заявою про припинення порушення.

Досудове врегулювання спору полягає в тому, що відповідно до статті 57 Закону Уукраїни "Про авторське право та суміжні права" , суб’єкт авторського права (далі - заявник) при порушенні будь-якою особою авторського права, вчиненому з використанням мережі Інтернет має право звернутися до власника веб-сайту та (або) веб-сторінки, на якому (якій) розміщена або в інший спосіб використана відповідна електронна (цифрова) інформація, із заявою про припинення порушення.

Заява про припинення порушення повинна містити:

• відомості про заявника, необхідні для його ідентифікації: ім’я (найменування); місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку власник веб-сайту має направляти інформацію; для заявників - юридичних осіб - ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському, судовому або державному реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;
• вид і назву об’єкта (об’єктів) авторського права і (або) суміжних прав, про порушення права на який (які) йдеться у заяві;
• вмотивоване твердження про наявність у заявника майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав, зазначених у відповідній заяві, з посиланням на підстави виникнення таких прав та строк їх дії;
• гіперпосилання на електронну інформацію, розміщену або в інший спосіб використану на веб-сайті;
• вимогу про унеможливлення доступу до електронної (цифрової) інформації на веб-сайті;
• відомості про постачальника послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, а саме: найменування; адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку власник веб-сайту або інші особи мають надсилати інформацію;
• твердження заявника, що наведена в заяві інформація є достовірною, а наявність у заявника прав, про порушення яких заявлено, перевірена адвокатом, за представництвом (посередництвом) якого подається заява.

Власник веб-сайту з моменту отримання заяви про припинення порушення, невідкладно, НЕ пізніше 48 годин зобов’язаний унеможливити доступ до електронної (цифрової) інформації, щодо якої подано заяву, та надати заявнику і постачальнику послуг хостингу інформацію про вжиті заходи.

Вимагати від порушника можна вчинення наступних дій:

• визнання та поновлення своїх прав,
• забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їхнього порушення;
• припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав;
• вимагати публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
• вимагати від осіб, які порушують авторське право, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та про канали їхнього розповсюдження.
• виплати авторської винагороди за використання творів.

Власник веб-сайту та/або веб-сторінки, який отримав заяву про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, відповідно до ч. 4 ст. 56 Закону України "Про авторське право і суміжні права" може відмовити в її задоволенні у разі, якщо:

1. він має право на використання цифрового контенту, зазначеного в заяві, і надав документальне підтвердження (крім випадку, якщо він є первинним суб’єктом відповідних майнових прав) наявності у нього відповідних майнових прав чи повноважень;
2. заяву про припинення порушення оформлено з порушенням вимог, визначених цією статтею.

Повідомлення про відмову повинно містити таку інформацію:

1. відомості про власника веб-сайту: ім’я (найменування) власника веб-сайту; місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса; якщо власник сайту є юридичною особою - ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження;
2. зазначення електронної (цифрової) інформації, щодо унеможливлення доступу до якої відмовлено;
3. зазначення відповідного положення на підставі якого власник веб-сайту відмовив у задоволенні заяви про припинення порушення.

Але є випадок коли власник веб-сайту, який отримав заяву про припинення порушення, не є власником веб-сторінки, на якій розміщена електронна (цифрова) інформація. В такому випадку відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власник веб-сайту впродовж 24 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення зобов’язаний направити її копію засобами електронної пошти власнику веб-сторінки. Власник веб-сайту одночасно з направленням заяви про припинення порушення власнику веб-сторінки надсилає заявнику повідомлення, в якому інформує, що він не є власником веб-сторінки, зазначає час відправлення копії заяви власнику веб-сторінки та надає гіперпосилання на умови публічного правочину, який визначає правила користування веб-сайтом третіми особами.

Важливо ! Частиною 15 ст. 56 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено виключення щодо відповідальності, адже власник веб-сайту, веб-сторінки НЕ несе відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав, вчинені з використанням мережі Інтернет, якщо він вчасно вчинив вищеперераховані дії щодо відвернення порушення авторського права.

Але ж власник веб-сайту, веб-сторінки буде підлягати відповідальності , якщо:

• впродовж трьох місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви про припинення порушень, допустив не менше двох випадків використання на одній чи декількох веб-сторінках, власником яких він є, одного й того самого об’єкта авторського права і (або) суміжних прав на одному й тому самому веб-сайті;
• власник веб-сторінки, який не є власником веб-сайту, впродовж трьох місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви про припинення порушень, допустив не менше двох випадків використання одного й того самого об’єкта авторського права і (або) суміжних прав на одному й тому самому веб-сайті.

Що стосується доказування авторства, то перший момент полягає у наявності у автора оригіналу фотографічного твору (первинний, без використання програм для його обробки). Підійдуть також і зразки об'єкта, що відображений на спірному фото з інших ракурсів. Також вагоме значення матиме дата здійснення чи опублікування фото, адже вважається, що хто опублікував фото раніше- є його автором. Також доказуванням може бути факт відображення у електронному форматі спірного фото в налаштуваннях моделі фотоапарату, яким виконано фотографічний твір. Опоненти не будуть готові у суді дати відповідь щодо марки та моделі техніки, якою здійснювалось фото.

Судовий захист порушеного авторського права

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (стаття 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є власник вебсайту. Згідно із ЗУ «Про авторське право і суміжні права», власником вебсайту вважається особа, яка є володільцем облікового запису, встановлює порядок та умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого, власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, та (або) отримувач послуг хостингу. Інформація про реєстраторів доменного імені у відкритому доступі міститься на інформаційному ресурсі Whois.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 53 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об’єктів суміжних прав, використанні творів і об’єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

• вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
• звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
• подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
• подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
• вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;
• брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов’язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
• вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
• вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав;
• здійснювати захист авторського права і (або) суміжних прав у порядку, визначеному статтею 52-1 цього Закону України "Про авторське право і суміжні права".

При цьому, відповідно до положень абзацу третього п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4 червня 2010 року №5, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.

У разу порушення авторського права на фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, а також у разі доведеності у судовому порядку цього факту, відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про:

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
• відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;
• стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
• виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
• заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;
• вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об’єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов’язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката.

Відповідно статті 55 Закону суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Крім того, Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.

Отже, щоб уникнути виплати компенсації, судового процесу та в майбутньому негативної репутації, краще за все:

1. НЕ використовувати зображення та фото без законних на те підстав, особливо в комерційних цілях;
2. використовувати зображення й фото з вільних і безкоштовних бібліотек;
3. пам’ятати (або дослідити питання) про авторське право та вільні публічні ліцензії;
4. посилатися на автора й джерело запозичення, якщо використання підпадає під вільне;
5. творити власні об’єкти авторського права.

Див. також

• Авторське право
• Суміжні права
• Відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав