Дезертирство. Самовільне залишення військової частини або місця служби

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»
• Наказ Служби безпеки України від 23.07.2015 № 472 «Про затвердження Змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю»

Дезертирство

Дезертирство є одним із видів військових кримінальних правопорушень, передбачене статтею 408 Кримінального кодексу України.

Поняття та ознаки злочину

Дезертирство - самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Об’єктом даного злочину є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.
Суб’єктом злочину може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу (ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Об’єктивна сторона полягає у:

1. самовільному залишенні військової частини або місця служби;
2. нез’явленні на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк. Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання (Постанова ККС ВС від 01 грудня 2022 року справа № 297/2178/21).

Під час дезертирства особа залишається військовослужбовцем!
Суб’єктивна сторона
Дезертирство завжди характеризується прямим умислом. При чому, винний має намір ухилитися від військової служби назавжди, а не тимчасово.

Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають). Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів (Постанова ККС ВС від 01 грудня 2022 року справа № 297/2178/21).
Кваліфіковані види дезертирства

1. Вчинення дезертирства зі зброєю – має місце у випадку, коли принаймні на початковому етапі злочину дезертир має при собі зброю (вогнепальну, холодну, чи інші види зброї, якими можуть оснащуватися військові формування та інші).
2. За попередньою змовою групою осіб – тобто спільне вчинення дезертирства двома і більше військовослужбовцями, які домовилися про це заздалегідь.
3. Дезертирство, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
4. Дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Відповідальність за дезертирство

За дезертирство передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.
Якщо даний злочин вчиняється зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб – винним загрожує ув’язнення на строк від п’яти до десяти років.

За дезертирство вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.
А за дезертирство умовах воєнного стану або в бойовій обстановці винному загрожує позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Законом України «Про оборону України» даються визначення поняття особливий період та воєнний стан. Отже, відповідно до вказаного Закону:

-       особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

-       воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Самовільне залишення військової частини або місця служби

Самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу є правопорушенням.
В залежності від конкретних обставин, таке діяння може бути кваліфіковане як адміністративне чи кримінальне правопорушення. В незалежності від того, як буде кваліфікований вчинок, спільним як для адміністративного так і для кримінального правопорушення є:

• суб’єкт - військовослужбовець;
• суб’єктивна сторона – прямий умисел з метою тимчасового ухилення від служби;
• об’єкт - порядок проходження військової служби.

Загальна інформація

Військова частина взагалі - це типова організаційна одиниця, що утримається на окремому штаті і призначається для виконання визначених завдань самостійно або у складі організаційної структури вищого рівня. Під військовими частинами також розуміють органи військового управління, з’єднання, військові частини, військові кораблі (екіпажі), військові навчальні заклади та установи.
Однак у даному випадку – мається на увазі територія військової частини, межі якої можуть і не позначатися огорожею, але звичайно визначаються наказом командира частини з ілюстрацією їх на плані (схемі).
Місце служби, якщо воно не збігається з розташуванням військової частини це будь-яке місце, де військовослужбовець має протягом визначеного часу виконувати військові обов’язки чи перебувати відповідно до наказу чи дозволу начальника.
Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати.
Нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу – це його нез’явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.
Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім’ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Самовільне залишення військової частини або місця служби як адміністративне правопорушення

Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо воно вчиняється:

1. військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб;
2. військовослужбовцем (крім строкової служби), а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об’єктивна сторона може мати наступні прояви:

1. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб;
2. нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб;
3. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб;
4. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб;
5. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Відповідальність

За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб (ч.1 ст.172-11 КУпАП). Якщо таке сталося з військовослужбовцем, на якого вже накладалося таке стягнення, в такому випадку передбачена відповідальність у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк від семи до п’ятнадцяти діб (ч.2 ст. 172-11 КУпАП).

Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

У разі самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану штраф може сягати від від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 -34000 грн), або арешт з утриманням на гауптвахті - від десяти до п'ятнадцяти діб.

Самовільне залишення військової частини або місця служби як кримінальне правопорушення

Відповідно до вимог статті 407 Кримінального кодексу України злочином визнається: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, а також вчинене в умовах особливого періоду, воєнного стану чи бойовій обстановці. Обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, є мета, яка полягає у тому, що військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби тимчасово (постанова ККС ВС від 01 грудня 2022 року справа № 297/2178/21).
Під бойовою обстановкою слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою (примітка статті 402 Кримінального кодексу України).
Об’єктивна сторона полягає у діях або бездіяльності і може мати такі прояви:

1. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
2. нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
3. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
4. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
5. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць;
6. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану;
7. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Відповідальність

За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця винному загрожує покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
Якщо військовослужбовець (крім строкової служби) самовільно залишив військову частину або місце служби, а також не з'явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, повторно протягом року покарання призначається у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 - 68000 грн) або службового обмеження на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Якщо будь-який військовослужбовець самовільно залишив військову частину або місце служби, а також не з'явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць- його може бути покарано позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
За самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Судова практика

• Визначення підсудності розгляду справ про дезертирство - ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 11.05.2021 року по справі № 234/11862/20
• Військовослужбовця визнано винним у дезертирстві - постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 31.05.2018 року по справі № 274/2299/15-к;
• Скасування вироку суду 1 інстанції, направлення на новий розгляд у суді 1 інстанції - ухвала Київського апеляційного суду від 18.07.2019 року по справі № 369/855/15-к
• Визнання особи винною у самовільному залишенні військової частини - вирок Донецького апеляційного суду від 06.12.2018 року по справі № 221/6982/17
• Стягнення грошових коштів на час самовільного залишення військової частини - постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.02.2019 року по справі № 808/9149/15

Див. також

• Кримінальна відповідальність військовослужбовців
• Військові адміністративні правопорушення