Правовий режим земель оздоровчого призначення

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Закон України «Про курорти»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 452 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження спеціальних методик щодо економічного обґрунтування про­ектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лікувальних ресурсів»

Поняття та цільове призначення земель оздоровчого призначення

Відповідно до ст. 47 Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Природні лікувальні властивості земель оздоровчого призначення визначаються за на­явністю в їх межах природно-лікувальних ресурсів. Такі ресурси мають бути ефективними засобами для профілактики та лікуван­ня поширених захворювань.

До при­родних лікувальних ресурсів, відповідно до ст. 6 Закону України «Про курорти», належать:

• мінеральні і термальні води;
• лікувальні грязі та озокерит;
• ропа лиманів та озер;
• морська вода;
• природні об'єкти і комплекси зі сприятливими для лікуван­ня кліматичними умовами, які придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Унікальні властивості природних лікувальних ресурсів землі, в межах яких вони знаходяться, виділені в окрему категорію земель і те­риторій. Така категорія земель має спеціальний правовий режим охорони і викори­стання.

Курортна справа — це сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення ліку­вання, медичної реабілітації та профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів (ст. 1 Закону України «Про курорти»).

Основне цільове призначення земель оздоровчого призначення полягає у їх використанні для забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілакти­ки захворювань із використанням природних лікувальних ре­сурсів.

На землях оздоровчого призначен­ня дозволяється здійснення також таких видів діяльності, які харак­терні для цільового призначення інших категорій земель: будівництво та експлуатація об'єктів транспор­ту, житлове будівництво, будівництво та експлуатація проми­слових та сільськогосподарських підприємств, розміщення об'єктів рекреації, природно-заповідного фонду та історико-культурної спадщини, що є супроводжуючою діяльністю для забезпечення ви­користання таких земель в інтересах курортної справи.

Порядок віднесення земель до категорії оздоровчого призначення

Підставою для віднесення земель до категорії оздоровчого призначення є виявлен­ня на них відповідних природних лікувальних ресурсів в уста­новленому законом порядку. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про курорти», виявлення природних лікувальних ре­сурсів здійснюється шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курорто­логічних та інших дослідницьких робіт. Виявлені в результаті їх проведення природні лікувальні ресурси підлягають медико-біологічній оцінці їх якості та цінності Міністерством охорони здоров'я України, на підставі чого визначаються методи викори­стання таких природних лікувальних ресурсів у профілактич­них та лікувальних цілях.

Другим етапом є проведення геолого­розвідувальних робіт та визначення експлуатаційних запасів ро­довищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів які затверджуються та вносяться до Державного фонду родовищ корисних копалин України та передаються для використання за призначенням відповідно до законодавства України.

Після цього території, на яких виявлені запаси природних ліку­вальних ресурсів, включаються до складу земель оздоровчого призначення і передаються для використання в оздоровчих цілях.

Склад земель оздоровчого призначення

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони (ч. 2 ст. 48 Земельного кодексу України). Виходячи з вказаної норми закону до складу земель оздоровчого призначення входять ліку­вально-оздоровчі місцевості та курорти.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про курорти» лікувально-оздоровча місцевість є природною територією, що має міне­ральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу ли­манів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні (ст. 1 Закону України "Про курорти" ).

Спільною ознакою лікувально-оздоровчої місцевості та курортів є наявність на них природних лікувальних ресурсів, що офіційно визнані придатними для лікування, медичної реа­білітації та профілактики захворювань.

Відмінність між лікувально-оздоровчою місцевістю та курортами полягає у ступені їх освоєння для використання за цільовим призначенням.

На землях курортів побудовані необхідні для їх експлуатації будів­лі та споруди з об'єктами інфраструктури, що використовують­ся з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики за­хворювань та для рекреації.

У лікувально-оздоровчих місцевостях такі об'єкти відсутні, але вони є резервними землями для створення нових курортів шляхом їх відповідного освоєння, зокрема будівництва об'єктів курортної інфраструктури.

Право власності на землі оздоровчого призначення

Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Використання земель оздоровчого призначення

Так, у ст. 48 Земельного кодексу України встановлено обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення, а саме забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель, а саме: користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, проведення будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс тощо.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

Округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. У межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів. Округ санітарної охорони поділяється на три зони ( ст 28 Закону України "Про курорти" ):

• перша зона — суворого режиму;
• друга зона обмежень;
• третя зона спостережень.

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів (ст. 31 Закону України "Про курорти").

Друга зона (зона обмежень) охоплює: територію, з якої відбувається стік поверхневих і грунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту (ст. 32 Закону України "Про курорти") .

Третя зона (зона спостережень) охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори (ст. 33 Закону України "Про курорти" ).

Судова практика

Правова позиція	Рішення суду
Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, а тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.	Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року у справі № 922/3652/15
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.	ПОСТАНОВА Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 823/1793/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/88277669
Згідно з Українським класифікатором форм власності на землю (УКФВЗ) та цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему від 24.04.1998 року N 14-1-7/1205, до розділу 4 належать землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а до підрозділу 4.2 належать землі оздоровчого (для організації профілактики та лікування).	ПОСТАНОВА Верховного Суду від 12 грудня березня 2019 року у справі № 823/1440/16
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.	Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 року у справі № 420/18750/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114268411