Невідкладне надання медичної допомоги затриманому

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Закону України "Про екстрену медичну допомогу"
• Закону України "Про попереднє ув’язнення"
• Наказ Служби Безпеки України, Міністерства Охорони здоров'я України від 11.05.2011 за № 178/268 Про затвердження Інструкції про порядок надання медичної допомоги, використання лікувально-профілактичних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз у спеціально відведеному місці для тимчасового тримання (ізоляторі тимчасового тримання) Відділу забезпечення досудового слідства Центрального управління Служби безпеки України
• Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 № 239/5/104 "Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту"
• Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 р. № 821/937/1549/5/156 "Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії"

Поняття затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення

Статтею 209 КПК України передбачено, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Відповідно до частини 1 статті 191 КПК України, строк затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати тридцяти шести годин з моменту затримання.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання (ч. 1 ст. 211 КПК України).

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу (ч. 2 ст. 211 КПК України).

Особливості надання медичної допомоги затриманій особі

Відповідно до статті 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення" , медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 6 частини третьої статті 212 КПК України передбачено, що службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.

Затриманим та особам, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, перед доставлянням в ІТТ проводиться первинний медичний огляд у закладах охорони здоров'я системи Міністерства охорони здоров'я України державної або комунальної форми власності з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги. У разі виявлення у них тілесних ушкоджень необхідно негайно, але не пізніше доби, письмово повідомляти органи прокуратури. Перед розміщенням їх у камерах вони повинні пройти комплексну санітарну обробку, що включає в себе миття, обробку одягу в дезкамері.

Особи, які поміщуються до ІТТ, обстежуються фельдшером ізолятора, у разі відсутності такої посади опитуються особою, відповідальною за перебування затриманих, черговим по установі про стан здоров'я, оглядаються на наявність педикульозу чи корости. Якщо така особа скаржиться на поганий стан здоров'я або в неї виявлені ознаки захворювання, черговий по ІТТ зобов'язаний негайно викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

Особи, які тривало кашляють, повинні бути обстежені на ймовірність захворювання на туберкульоз шляхом проведення мікроскопії мазка мокротиння.

Якщо за висновком медпрацівника бригади швидкої і невідкладної медичної допомоги затримана або взята під варту особа потребує стаціонарного лікування, її направляють під охороною у відповідний лікувально-профілактичний заклад місцевих органів охорони здоров'я.

Не дозволяється тримати в ІТТ хворих на психічні та інфекційні захворювання, а також осіб з ознаками гострих захворювань, за наявності відповідних медичних документів.

Лікарські засоби, призначені медичними працівниками бригади швидкої та невідкладної медичної допомоги затриманим і взятим під варту особам, зберігаються в чергового ІТТ та приймаються хворим тільки в його присутності.

Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 № 239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» передбачено надання медичної допомоги затриманим особа, які під час перебування їх у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО). Усі особи, які прибули до СІЗО, у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником, який виявив такі ушкодження, складається довідка у трьох примірниках, в якій детально зазначається:

- відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення особи, узятої під варту, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку особи, узятої під варту, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);

- вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я особи, узятої під варту, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;

- припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані особою, узятою під варту, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень особи, узятої під варту. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № ___», затвердженої Наказом № 110, а третій примірник видається особисто особі, узятій під варту.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту,медичний працівник невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких ушкоджень телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням інформує прокурора та адміністрацію СІЗО, а у випадках, коли особа, узята під варту, повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України або працівниками інших правоохоронних органів, також - Державне бюро розслідувань. Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які тримаються в СІЗО, форма якого наведена в додатку до цього Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров’я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров’я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров’я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Медичні обстеження (огляди) осіб, узятих під варту, проводяться поза межами чутності і (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості немедичного персоналу.

Консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров’я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини.

Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Відшкодування витрат, пов’язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів.

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров’я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров’я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров’я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров’я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров’я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я.

У випадку погіршення стану здоров’я особи, узятої під варту, та неможливості надання невідкладної медичної допомоги у повному обсязі в умовах медичної частини здійснюється виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги . Начальник СІЗО забезпечує негайний виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги у разі прийняття такого рішення медичним працівником.

У разі прийняття бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги рішення про необхідність госпіталізації особи, узятої під варту, така особа невідкладно перевозиться цією бригадою до найближчого до СІЗО закладу охорони здоров’я відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу". Начальник СІЗО організовує цілодобову охорону особи, узятої під варту.

У разі госпіталізації особи, узятої під варту, до закладів охорони здоров’я керівництво СІЗО повідомляє особу або орган, у провадженні яких перебуває кримінальна справа, а також родичів особи, узятої під варту, або її законного представника.

При затриманні осіб, які є пацієнтами замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), з метою забезпечення безперервності лікування препаратами ЗПТ або проведення детоксикації затриманому, черговий підрозділу, який здійснив затримання, протягом трьох годин повинен проінформувати найближчий за місцем знаходження заклад охорони здоров`я (розділ 3 Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 р. № 821/937/1549/5/156 «Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії») .

Додатково потрібно зазначити, що будь-яка особа має право на вибір лікаря. Це регламентовано як Конституцією України, так і міжнародною практикою.