Нечесна підприємницька практика

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України "Про захист прав споживачів"

• Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції

Поняття нечесної підприємницької практики

Нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Таке визначення дає Закон України "Про захист прав споживачів".

Нечесна підприємницька практика включає:

• вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції. Згідно Закону України Про захист від недобросовісної конкуренціїнедобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
• будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:

1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;

4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Законом заборонено як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;

3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;

5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності;

9) маркування продукції знаком довіри, знаком якості або знаком відповідності без отримання на це відповідного дозволу уповноваженої особи чи власника таких знаків;

10) пропонування продажу продукції за спеціальною ціною, якщо:

• у продажу така продукція відсутня;
• продавець відмовляється прийняти замовлення на таку продукцію або доставити її у прийнятний строк;
• продавець пропонує неякісні екземпляри такої продукції з наміром продати іншу продукцію;

11) представлення встановленого законодавством права споживача як наданого продавцем продукції привілею;

12) неправдива заява про припинення продавцем торговельної діяльності або його переїзд;

13) заява про те, що придбання продукції може сприяти виграшу у лотереї;

14) поширення недостовірної інформації про стан ринку або можливість придбати продукцію з метою спонукати споживача придбати продукцію на менш вигідних для нього умовах;

15) заява про проведення конкурсу або розіграшу подарунків без наступного вручення таких подарунків або їх еквівалента;

16) недостовірне твердження про те, що продавець діє не в торговельних, ділових чи професійних інтересах, або представлення продавцем себе як споживача.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Агресивна підприємницька практика

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;

3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької практики

Законом України "Про захист прав споживачів" визначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Цивільним кодексом України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Судовий захист прав споживачів у разі застосування нечесної підприємницької практики

У випадках, коли громадяни стають жертвами нечесної підприємницької практики, і використали усі способи захисту своїх порушених прав, проте право так і не було відновлено, є зміст звертатися до суду. Зокрема - із позовами щодо визнання правочину недійсним та повернення коштів згідно договору. В такому випадку необхідно довести, що договір, який необхідно визнати недійсним, був укладений із використанням нечесної підприємницької практики. Слід зауважити, що у випадку визнання договору недійсним, сторони зобов‘язані повернути одна одній те, що вони отримали внаслідок виконання цього правочину, а у разі розірвання договору - такий обов‘язок не передбачений. Після розірвання договору припиняються взаємні права і обов‘язки сторін, а все, що було здійснено ними до моменту розірвання договору залишається.

Процес визнання договору недійсним можна прослідкувати на прикладі наведеної справи: Файл:Нечесна підприємницька практика позов.odt Рішення суду

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 758/10335/16-ц

ВС України наголосив, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Згідно статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Щодо підсудності справ: Цивільним процесуальним кодексом передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред‘являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Подекуди нечесну підприємницьку практику по відношенню до споживачів можуть застосовувати фінансові установи, особливо компанії з онлайн-кредитування. В такому випадку слід негайно звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Корисні посилання

• Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
• Неправомірна підприємницька практика у сфері послуг: позиція Верховного Суду України

Див.також

• Захист прав споживачів у випадку укладення споживчого кредиту
• Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності
• Захист прав споживачів