Обов'язок по утриманню малолітніх та неповнолітніх дітей інших членів сім'ї та родичів

Нормативна база

• Конвенція про права дитини
• Сімейний кодекс України
• Цивільний кодекс України

Особи, на яких може бути покладено обов'язок по утриманню малолітньої, неповнолітньої дитини

Законодавство України в сфері сімейних відносин встановлює не лише права та обов'язки між подружжям, права та обов'язки між батьками і дітьми, а й права та обов'язки між іншими членами сім'ї та родичами. Таким чином визначено не лише можливість набуття та здійснення як особистих немайнових, так і майнових прав, а й відповідні обов'язки між різними членами сім'ї та родичами.

Обов'язок по утриманню дітей, як правило, покладається на батьків, які зобов'язані їх утримувати в першу чергу. Але трапляється випадки, що діти за будь-яких обставин втрачають своїх батьків або батьки з поважних причин не взмозі їх утримувати, і таким чином, залишаються без коштів для існування. Тому, у випадку відсутності батьків або, якщо батьки з поважних причин не взмозі утримувати дітей, обов'язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх дітей може бути покладений на інших родичів:

• баба, дід;
• брати, сестри;
• мачуха, вітчим;
• особа, в сім'ї якої виховувалася дитина.

Обставини, які впливають на виникнення такого обов’язку

• факт сімейних зв'язків (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалась).
• факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. (Поважними причинами можуть бути факт непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів при низькому рівні доходів, багатодітність тощо).
• фактична можливість надавати матеріальну допомогу;
• визначена неможливістю самостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом ( виникає внаслідок малоліття (неповноліття).

Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків є:

• відсутність матері або батька (визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими або є неповнолітніми);
• батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.

До таких поважних причин, за яких батьки не можуть утримувати дитину, можна віднести: тяжку хворобу, яка перешкоджає їм працювати; інвалідність, якщо пенсії недостатньо не тільки для утримання дитини, але й для утримання себе, коли потребується систематичне лікування, придбання дорогих медикаментів, а це, у свою чергу, призводить їх до нужденності тощо.

Право на утримання у малолітніх та неповнолітніх онуків з боку діда та баби

Баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 265 СК України).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 44 ЦК України за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою (а також особи, місце перебування якої невідоме) надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати. У зв’язку з цим обов’язок баби, діда щодо утримання своїх онуків виникає тільки за відсутності у них матері, батька, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми (або у випадку, коли їх місце перебування невідоме), майна, за рахунок якого може надаватися належне утримання їх дітям.

У випадках, коли у дитини є батьки, позбавлені щодо неї або всіх своїх дітей батьківських прав, вони не звільняються від обов’язку щодо її утримання (ч. 2 ст. 166 СКУ). Тому, якщо утримання, яке надається дитині її батьками, позбавленими батьківських прав, є належним, на бабу, діда не може бути покладений обов’язок щодо утримання своїх онуків.

Законодавство не робить різниці - по якій лінії (батьківській або материнської) існують родинні відносини між онуками та їх дідусями і бабусями. Тому, аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті, як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно. Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь, за умови, що останні можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання з боку братів та сестер

Повнолітні брати, сестри зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх(ст. 267 СК України) за умови потреби у наданні їм матеріальної допомоги. Така потреба виникає відповідно до закону у випадках, коли у них немає батьків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання та за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання з боку мачухи, вітчима

Обов’язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка закріплений у статті 268 СК України:

Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі:

• нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком;
• негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

Варто зауважити, що відповідно до статті 270 СК України, повнолітні падчерка, пасинок зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років, за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу. Обов'язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Право на утримання дитини з боку інших осіб

Положеннями ст. 269 СК України закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу.

Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов’язок відповідно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.

Розмір, способи і порядок сплати аліментів

Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на утримання дітей, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі (ст. 272 СК України). Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів. Якщо позов пред’явлений не до всіх зобов’язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню на одну дитину, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню з інших членів сім’ї та родичів на одну дитину, становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився та за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів

Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, можливість повного або часткового звільнення їх від сплати заборгованості провадяться за рішенням суду за наступних підстав:

• заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном;
• заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості;
• у разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості;
• розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом;
• аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час;

за наявності заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені);

• якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час;
• заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття;
• з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами;
• за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

відповідно до положень, встановлених статтями 194-197 цього Кодексу.