Захист прав фізичної особи при визначенні національності: відмінності між версіями
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] | * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] | ||
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ | * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#Text Закон України "Про національні меншини (спільноти) України"] | ||
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] | * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] | ||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання"] | * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання"] | ||
* [ | * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012760-16#Text Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 12 «Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв’язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану»] | ||
== Поняття «національність» особи == | == Поняття «національність» особи == | ||
Поняття «національність» означає приналежність особи до нації, держави або народу. | Поняття «національність» означає приналежність особи до нації, держави або народу. | ||
'''Національна меншина (спільнота) України''' (далі - національна меншина (спільнота) - стала група громадян України, які не є етнічними українцями, проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, об’єднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти і розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#n13 стаття 1 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України"]). | |||
Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2494-12#n15 законодавству.] | Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2494-12#n15 законодавству.] | ||
Рядок 23: | Рядок 25: | ||
Кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особа має право на індивідуальність та збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 300 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). | Кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особа має право на індивідуальність та збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 300 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). | ||
''' | '''Кожний громадянин України має право вільно вирішувати, чи вважатися належним до національної меншини (спільноти) (кількох національних меншин (спільнот)'''. Таке рішення або здійснення прав у зв’язку з цим не повинно завдавати шкоди такій особі. Ніхто не може бути примушений декларувати свій статус особи, яка належить до національної меншини (спільноти). У разі якщо в особи є потреба у користуванні правами, які гарантуються особам, які належать до національних меншин (спільнот), достатнім є висловлення бажання користуватися такими правами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#Text стаття 6 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України"]) | ||
На даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення відомостей про національність в паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб чи в інші документи. | |||
'''ВАЖЛИВО!''' В українському законодавстві немає чіткого критерія щодо визначення національності за національністю матері або батька. Це означає, дитина може обрати національність одного з батьків. | '''ВАЖЛИВО!''' В українському законодавстві немає чіткого критерія щодо визначення національності за національністю матері або батька. Це означає, дитина може обрати національність одного з батьків. | ||
'''ВАЖЛИВО!''' Примушування громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. | '''ВАЖЛИВО!''' Примушування громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. | ||
== Внесення змін до актових записів цивільного стану == | == Внесення змін до актових записів цивільного стану == | ||
Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові. | Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#n43 частина третя стаття 6 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України"]). | ||
Примушення громадянина України у будь-якій формі до визнання своєї належності, відмови або зміни своєї належності до національної меншини (спільноти) забороняється. | |||
Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові. | |||
Якщо за звичаями національної меншини (спільноти), до якої належить особа, прізвище або по батькові не є складовими імені, то у документах, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, спеціальний статус особи, на підставі письмової заяви особи зазначаються лише складові імені, а у свідоцтві про народження - імен батька і матері. | |||
Внесення змін до актового запису щодо національності проводиться через '''орган державної реєстрації актів цивільного стану'''. | |||
Документи, які необхідно подати: | Документи, які необхідно подати: |
Поточна версія на 13:01, 14 червня 2024
Нормативна база
Поняття «національність» особи
Поняття «національність» означає приналежність особи до нації, держави або народу.
Національна меншина (спільнота) України (далі - національна меншина (спільнота) - стала група громадян України, які не є етнічними українцями, проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, об’єднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти і розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність (стаття 1 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України").
Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питання про повернення на територію України представників депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами.
Кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особа має право на індивідуальність та збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 300 Цивільного кодексу України).
Кожний громадянин України має право вільно вирішувати, чи вважатися належним до національної меншини (спільноти) (кількох національних меншин (спільнот). Таке рішення або здійснення прав у зв’язку з цим не повинно завдавати шкоди такій особі. Ніхто не може бути примушений декларувати свій статус особи, яка належить до національної меншини (спільноти). У разі якщо в особи є потреба у користуванні правами, які гарантуються особам, які належать до національних меншин (спільнот), достатнім є висловлення бажання користуватися такими правами (стаття 6 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України")
На даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення відомостей про національність в паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб чи в інші документи.
ВАЖЛИВО! В українському законодавстві немає чіткого критерія щодо визначення національності за національністю матері або батька. Це означає, дитина може обрати національність одного з батьків.
ВАЖЛИВО! Примушування громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Внесення змін до актових записів цивільного стану
Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові (частина третя стаття 6 Закону України "Про національні меншини (спільноти) України").
Примушення громадянина України у будь-якій формі до визнання своєї належності, відмови або зміни своєї належності до національної меншини (спільноти) забороняється.
Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.
Якщо за звичаями національної меншини (спільноти), до якої належить особа, прізвище або по батькові не є складовими імені, то у документах, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, спеціальний статус особи, на підставі письмової заяви особи зазначаються лише складові імені, а у свідоцтві про народження - імен батька і матері.
Внесення змін до актового запису щодо національності проводиться через орган державної реєстрації актів цивільного стану.
Документи, які необхідно подати:
• письмова заява про внесення змін до актового запису щодо її національності до органів реєстрації актів цивільного стану;
• свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;
• інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок оскарження відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану
Оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється шляхом звернення до суду.
Позов подається до адміністративного суду:
• за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача або
• за місцезнаходженням відповідача.
Якщо особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.