Кримінальна відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу та відмова від давання показань

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України

Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу

Об'єкт кримінального правопорушення

Об'єктом кримінального правопорушення за статтею 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України) є а відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення

Відповідальність до статті 384 КК України кримінальне правопорушення з формальним складом, об’єктивна сторона якого полягає у вчиненні однієї з таких дій:

1. завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого;
2. завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України;
3. подання завідомо недостовірних або підроблених доказів;
4. завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна;
5. завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

Вказані дії можуть вчинятися лише під час проведення досудового розслідування, виконавчого провадження, в суді, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту здійснення будь-якої із зазначених дій.

Показання - це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього кримінального правопорушення, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені.

Неправдивим є висновок експерта, в якому неправильно викладені або перекручені факти чи зроблена завідомо неправильна їх оцінка.

Неправильний переклад полягає у перекрученні змісту усного чи письмового мовлення при перекладі з однієї мови на іншу документів, показань, промов, реплік учасників процесу. Неправильний переклад матиме місце і при замовчуванні перекладачем при здійсненні перекладу важливих фактичних обставин справи.

Кримінальне правопорушення вчинюється лише шляхом активних дій, бо умовчання (замовчування) свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста чи перекладача про відомі їм обставини справи (бездіяльність) є однією з форм відмови від давання показань, що карається за частиною першою статті 385 КК України.

Обов’язковою умовою відповідальності за це кримінальне правопорушення є наявність офіційного попередження особи про кримінальну відповідальність за давання неправдивих показань, неправдивий експертний висновок або неправильний переклад тощо (наприклад, статті 103, 224, 252, 253, 256 Кримінального процесуального кодексу України).

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення

Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення - прямий умисел, бо особа діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивість своїх показань, висновку чи перекладу тощо. Мотиви та мета можуть бути різними і на кваліфікацію кримінального правопорушення не впливають, за винятком частини другої статті 384 КК України, де однією з кваліфікуючих ознак є корисливі мотиви.

Суб'єкт кримінального правопорушення

Суб’єкт кримінального правопорушення - спеціальний: свідок, потерпілий, експерт, спеціаліст, перекладач, оцінювач, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, висновок, звіт або переклад. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач та відповідач кримінальної відповідальності за такі дії не несуть.

Кваліфікуючі ознаки

Вчинення тих самих дій, поєднаних:

• з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині;
• зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту;
• вчинені з корисливих мотивів.

Санкція (покарання)

1. Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -

караються виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, -

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

Об'єкт кримінального проступку

Об'єктом кримінального проступку за статтею 385 КК України є а відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі.

Об'єктивна сторона кримінального проступку

За частиною першою статті 385 КК України карається кримінальний проступок із формальним складом, об’єктивна сторона якого полягає у бездіяльності, що виявляється у відмові (ухиленні від виконання обов’язків) без поважних причин:

• свідка - від давання показань;
• експерта (надання висновку) чи перекладача (здійснення перекладу) без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.

Відмова передбачає відкритий прояв небажання свідка давати показання, а експерта чи перекладача - виконувати покладені на них обов'язки за відсутності поважних причин.

Форми відмови можуть бути різними - усна, письмова тощо.

Злісне ухилення свідка, експерта чи перекладача від з'явлення в суд, органи досудового слідства чи органи дізнання, яке не має на меті відмовитись від виконання юридичного обов'язку щодо давання показань чи виконання обов'язків експерта або перекладача, не утворює складу цього кримінального проступку і тягне адміністративну відповідальність за статтями 185³ і 185⁴ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або а суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (стаття 63 Конституції України, стаття 18 Кримінального процесуального кодексу України).

Однією з умов відповідальності за статтею 385 КК України є також відсутність поважних причин (хвороба, відсутність необхідних матеріалів для висновку, незнання мови, яку треба перекладати, тощо) на боці свідка, експерта, перекладача для відмови від виконання покладених на них обов’язків.

Кримінальний проступок вчиняється у певній обстановці — під час дізнання, досудового слідства, судочинства, виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України (стаття 89 Конституції України), і визнається закінченим з моменту вчинення хоча б одного із зазначених діянь.

Суб'єктивна сторона кримінального проступку

Суб’єктивна сторона кримінального проступку - прямий умисел, бо особа свідомо і без поважних причин ухиляється від виконання покладених на неї в установленому законом порядку обов’язків свідка, експерта чи перекладача.

Суб'єкт кримінального проступку

Суб’єкт кримінального проступку - спеціальний: свідок, судовий експерт чи перекладач.

Потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач та відповідач за відмову від давання показань кримінальної відповідальності не несуть.

Санкція (покарання)

Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України -

караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років.