Ліцензування місць зберігання пального для сільгоспвиробників, які використовують його виключно для власних потреб

Нoрмaтивнa бaзa

• Пoдaткoвий кoдeкс Укрaїни
• Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"
• Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України

• Пoстaнoвa Кaбiнeтy Мiнiстрiв Укрaїни вiд 24 квiтня 2019 № 408 «Дeякi питaння eлeктрoннoгo aдмiнiстрyвaння рeaлiзaцiї пaльнoгo тa спиртy eтилoвoгo»

Пoняття місця збeрiгaння пaльнoгo виключно для потреб власного споживання та основні вимоги до зберігання пального

Місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання;

Стаття 28 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі - Закон) визначає основні вимоги до зберігання пального:

Зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Ліцензія на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

1) підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

2) підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

3) суб’єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Забороняється зберігання та/або реалізація (використання) пального, отримання якого не підтверджено - для суб’єкта господарювання, що здійснює зберігання пального для власних потреб, - документом, що підтверджує прийняття пального.

Під час проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, зобов’язані в день початку перевірки надати посадовим особам податкового органу, які проводять перевірку, інформацію про адреси або кадастрові номери всіх земельних ділянок, на яких розміщені ємності для зберігання пального, їхню кількість та місткість, а також надати таким посадовим особам можливість огляду таких ємностей.

Порядок надання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання в автоматичному режимі

Ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки можуть надаватися в автоматичному режимі у разі дотримання суб’єктом господарювання всіх таких умов:

1) обов’язкова реєстрація або взяття на облік суб’єкта господарювання у податкових органах та повідомлення таким суб’єктом господарювання про об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, через які буде здійснюватися відповідний вид господарської діяльності;

2) відсутність на дату подання заяви про отримання в автоматичному режимі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб’єкта господарювання санкції, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції";

3) відсутність на дату подання заяви про отримання в автоматичному режимі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності інформації про здійснення контролю над суб’єктом господарювання у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України";

4) відсутність на дату подання заяви про отримання в автоматичному режимі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності факту припинення дії ліцензії, наданої заявнику на право провадження того самого виду господарської діяльності за рішенням податкового органу, протягом останніх 12 місяців;

5) відсутність податкового боргу із сплати акцизного податку та заборгованості із сплати штрафних санкцій, застосованих податковими органами відповідно до цього Закону;

6) електронна ідентифікація суб’єкта господарювання онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";

7) відсутність на дату подання заяви в автоматичному режимі про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, факту припинення протягом останніх 12 місяців за рішенням податкового органу дії ліцензії на право провадження того самого виду господарської діяльності за тим самим місцем провадження діяльності, яка надавалася такому заявнику (крім припинення дії ліцензії за заявою такого суб’єкта господарювання) або іншому суб’єкту господарювання (крім припинення дії ліцензії з підстав, визначених пунктами 1-4 і 7 частини другої статті 46 цього Закону).

Для отримання в автоматичному режимі ліцензії суб’єкт господарювання подає заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

У заяві про отримання в автоматичному режимі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності повинні міститися відомості про:

- заявника: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); для іноземних суб’єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва;

- вид ліцензії, а саме: ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;

-адресу місця зберігання пального у стаціонарних резервуарах та ідентифікатор об’єкта оподаткування - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

-код/коди адміністративно-територіальної одиниці та території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад: ; місць зберігання пального у стаціонарних резервуарах - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;

-загальну місткість стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;

- загальну місткість ємностей (для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;

- відомості про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Особливості на період дії воєнного стану на території України

Згiднo Закону Установити, що на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

1) суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

2) зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на підставі безоплатного подання до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального (далі - декларація).

У декларації зазначаються відомості про:

суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво):

для юридичної особи - організаційно-правова форма, повне і скорочене найменування (за наявності), ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження, контактний номер телефону, адреса електронної пошти, прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) керівника юридичної особи або його уповноваженого представника;

для фізичної особи - підприємця - прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності), номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), місце проживання, контактний номер телефону, адреса електронної пошти);

загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Декларація може бути подана у довільній формі за вибором суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) нарочно, поштою або в електронному вигляді, в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

У разі якщо в період дії воєнного стану на території України та протягом тридцятиденного строку з дня його припинення або скасування контролюючим органом буде виявлено факти зберігання суб’єктом господарювання пального в обсягах понад 2000 літрів без отримання ліцензії та за відсутності належним чином поданої декларації, до такого суб’єкта господарювання застосовується відповідальність, передбачена статтею 17 цього Закону за здійснення зберігання пального без ліцензії.

Відповідальність за відсутність ліцензії для зберігання пального

Відповідно до статті 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"

До суб’єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах:

зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки без наявності ліцензії на право зберігання пального:

-за перше порушення - 4 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- за друге порушення - 8 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

-за третє та наступні порушення - 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

Надання послуг із зберігання пального іншим суб’єктам господарювання на підставі ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;