Землі водного фонду

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Порядок користування землями водного фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 502

Водний фонд України

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд ( стаття 3 Водного кодексу).

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

• природні водойми (озера);
• водотоки (річки, струмки);
• штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах;
• інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Склад земель водного фонду

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів ( стаття 4 Водного кодексу України).

Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об’єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру. (ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України).

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Право на землі водного фонду

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. (ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. (ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України).

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. (ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки:

• прибережних захисних смуг,
• смуг відведення і берегових смуг водних шляхів,
• озера,
• водосховища, інші водойми,
• болота та острови для сінокосіння,
• рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури),
• культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей,
• проведення науково-дослідних робіт,
• доглядо, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо,
• штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури
• інших об'єктів водного транспорту.

Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. (ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України).

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами. (ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України).

Користування землями водного фонд

На землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов’язані з:

• будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд,
• огорож,
• прикордонних знаків,
• прикордонних просік,
• засобів навігаційного обладнання,
• поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення (роботи, що проводяться з метою підтримання заданих навігаційних габаритів морських і внутрішніх водних шляхів, акваторій морських портів),
• видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок),
• розчисткою русел річок, каналів і дна водойм,
• прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій,
• організацією на береговій смузі внутрішніх водних шляхів будівництва тимчасових споруд і проведення інших необхідних робіт у разі непередбаченої зимівлі судна або аварійних подій з суднами,
• бурові та геологорозвідувальні роботи.

Дозволи на днопоглиблювальні роботи (крім експлуатаційного днопоглиблення), прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду видаються в установленому законодавством порядку.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється у режимі обмеженої господарської діяльності, крім випадків, передбачених частиною другою статті 12 Закону України “Про внутрішній водний транспорт”.

На зазначених землях забороняється провадження діяльності, що негативно впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їх призначенню, а саме:

• розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

• зберігання та застосування пестицидів і добрив;
• влаштування літніх таборів для худоби;
• удівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
• миття і обслуговування транспортних засобів та техніки;
• влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
• випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів.

Під час користування землями прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

• застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;
• влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
• влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;
• влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;
• випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України

Водокористувачі, які експлуатують споруди штучних водних об’єктів і водогосподарських систем, зобов’язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи, здійснювати відтворення, догляд, охорону та захист водоохоронних насаджень на берегах річок, навколо озер, водойм, у зонах відведення каналів відповідно до вимог законодавства.

Державний контроль за використанням та охороною земель водного фонду здійснюється Держгеокадастром та його територіальними органами, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю у межах повноважень, визначених законом.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону земель здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами у межах повноважень, визначених законом.

Прибережні захисні смуги

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. (ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України).

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. (ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України).

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. (ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України).

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об’єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:

• гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;
• об’єкти підвищеної небезпеки;
• пансіонати, об’єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності;
• об’єкти природно-заповідного фонду, об’єкти культурної спадщини. (ч. 4 ст. 60 Земельного кодексу Україн).

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об’єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.