Правовий статус слідчого

Нормативна база

• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Закон України «Про Національну поліцію»
• Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України"
• Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України"

Загальні положення

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) слідчий – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України", слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Особливості статусу слідчого визначаються тим, що він, з одного боку, виступає посадовою особою відповідного правоохоронного органу, де є слідчі підрозділи, а з другого - учасником кримінального провадження, тобто процесуальною фігурою. Відповідно в організаційному розумінні статус слідчого може розглядатися як сукупність прав та обов'язків, а також вимог до слідчого як державного службовця, специфіка яких визначається законами України.

Вимоги до посади слідчого

Загальними вимогами до слідчих усіх вище зазначених відомств є:

• громадянство України;
• наявність необхідних ділових і моральних якостей;
• вільне володіння українською мовою;
• наявність вищої юридичної освіти (на законодавчому рівні не врегульовано, але закріплено в деяких підзаконних нормативних актах);
• служба в Збройних Силах України або в ОВС;
• наявність знань основ правознавства, Конституції України, законів України «Про Національну поліцію» та «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України та КПК України тощо.

Додаткові вимоги встановлюються з урахуванням специфіки роботи відповідних органів.

Крім організаційного, слідчі мають процесуальний статус, який можна визначити як сукупність прав і обов'язків слідчого як учасника кримінального провадження з боку сторони обвинувачення, що є єдиним для всіх слідчих.

Повноваження слідчого

Незалежно від відомчої належності, усі слідчі мають однакові процесуальні права та обов’язки, проводять розслідування в одному і тому самому процесуальному порядку.

Згідно частини 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений:

• починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України;
• проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК України;
• в порядку, передбаченому КПК України, доручати відповідним уповноваженим оперативним підрозділам поліції проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання;
• звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
• повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
• за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
• приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК України;
• залучати захисника для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії осіб, зазначених у пунктах 7, 8 частини першої статті 14 Закону "Про безоплатну правничу допомогу";
• здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України .

У кримінальному провадженні слідчий може також здійснювати управлінську діяльність, якщо він призначений керівником органу досудового розслідування старшим слідчої групи.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Обов’язки слідчого

Наведені в попередньому розділі права є одночасно й обов'язками слідчого, тобто він повинен здійснювати вказані процесуальні дії і приймати рішення за наявності відповідних підстав.

Слідчий зобов’язаний:

• під час досудового розслідування дотримуватися вимог Конституції України, КПК України  та законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
• забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК України строків;
• виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;
• забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;
• не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;
• не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості;
• у разі наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК України, заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК України.
• забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1. Відповідно до вимог статті 52 КПК України участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2. Підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
3. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його (стаття 49 КПК України).

Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно ІНСТРУКЦІЇ з організації діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570

Організація роботи слідчих підрозділів Національної поліції України (далі - слідчі підрозділи) передбачає ефективну участь слідчих у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження шляхом:

• здійснення розгляду заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення;
• внесення відповідних відомостей про їх вчинення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР);
• проведення всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції України, у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом (далі - КПК) України;
• ужиття своєчасних заходів для забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Організація роботи слідчих підрозділів регламентується КПК України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Головного слідчого управління Національної поліції України (далі - ГСУ) та головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі -  ГУНП).

Слідчий здійснює процесуальну діяльність відповідно до вимог  КПК України. Усі рішення про спрямування досудового розслідування і проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди прокурора або рішення (дозволу) слідчого судді, суду чи погодження керівника слідчого підрозділу або якщо рішення про їх проведення приймає виключно прокурор, та є відповідальним за їх виконання.

Працівникам інших органів та підрозділів поліції забороняється у будь-який спосіб утручатися в процесуальну діяльність слідчих, у тому числі витребувати та перевіряти матеріали кримінальних проваджень, давати у них вказівки або оцінку прийнятим слідчим процесуальним рішенням.

Забороняється залучати слідчих до виконання функцій, не пов’язаних з розслідуванням кримінальних правопорушень.

Поліцейські - працівники слідчих підрозділів можуть виконувати службові обов’язки в цивільному одязі, а при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії - без нагрудного знака.

Відповідальність слідчого

Частиною першою статті 40 КПК України визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовує держава за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 130 КПК України держава, відшкодувавши шкоду, завдану слідчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.

Тобто, для притягнення до матеріальної відповідальності слідчого, необхідно встановити:

• факт відшкодування шкоди з боку держави;
• наявність обвинувального вироку стосовно слідчого, прокурора або ж вчинення ним дисциплінарного проступку.

Алгоритм дій, щодо ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності:

1. Скарга на дії/бездіяльність слідчого до слідчого судді;
2. Рішення суду про задоволення скарги;
3. Службове розслідування;
4. Дисциплінарне стягнення.

Процесуальна незалежність слідчого

З метою забезпечення незалежності слідчого та всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження закон передбачає поняття «процесуальної самостійності слідчого» та гарантії її забезпечення. Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Контроль за діяльністю слідчого

У частині першій статті 39 КПК України законодавець визначив, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

1. Визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
2. Відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;
3. Ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;
4. Вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим.

Відповідно до статті 36 КПК України прокурор має право:

1. Доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному КПК України;
2. Скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
3. Ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК України, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
4. Погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК України, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.

Отже, діяльність слідчого контролює керівник органу досудового розслідування та прокурор.